Привіт усім, хто проводить вечір суботи за листанням ароматної книги))) Натрапила на сцену з одного відомого фільму і вона наштовхнула мене на роздуми. Ану чи вгадаєте що за фільм?
- За коханими можна і в пропасть стрибнути. І люди стрибають. Скільки разів я це робив?! А що він дав тобі? Слова? Словами може розкидатися будь-хто. Якби він справді тебе любив, то приїхав і забрав би.
- Ніби це так легко...
- Коли любиш, усе легко.
Як думаєте, він правий? Чому ми так віримо тим, кого любимо? Чому дозволяємо себе обманути?
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСправді коли любиш, то все легко, і можна гору зрушити. А коли не любить, то знайде тисячу причин. Та віримо, бо засліплені любов'ю, віримо, бо думаємо, що хтось так само може кохати , як сама кохаєш.А часом не говорять словами, а своїми вчинками показують, що дорогоцінні для тих, хто кохає, а інколи словами розкидаються, а насправді далеко все не так
Оля Пасічник, О, так. Невиправдані ілюзії приносять розчарування. А головне, що ніхто окрім нас самих не винен...
Не знаю. Не довелося бути коханою. Заради мене ніхто ніколи нічого не робив
Larisa Chelter, Ви дуже красива і думаю, у Вас все ще попереду) А може просто Бог милував від розбитого серця. Знаєте, колись я думала, що мене люблять. Та як виявилося, це була просто красива імітація. І що мені це дало? Купу комплексів, помилок, гріхів та саможалю. Тому зараз я так ціную свободу.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати