Не вистачає пристрасті... І це правда!

Немає пристрасті…

І я згодна, що не змогла правильно передати почуття героїв у книзі "Служниця для божевільного графа". Мало досвіду, багато чого хочеться «вписати» в твір, але найголовнішому не приділила увагу.

Насамперед, хочу сказати, що це моя перша серйозна робота. Не в стіл, як то кажуть)) Я не люблю легковажних героїв, але мабуть інколи можу перестаратися. Але… але… але… (люблю я побазікати!))))

По-перше, так, дійсно я не приділила увагу внутрішнім почуттям героїв, щоб вам, читачам, стало зрозуміло, як їх тягне одне до одного.

По-друге, коли я пишу, то намагаюся «сісти на місце головного героя».

(Не завжди) Інколи потрібні якісь безглузді вчинки, щоб сюжет пішов далі) )

Щодо головного героя, то ту є дві такі обставини:

перша – він прикутий до інвалідного візку, ми (та він сам) ще не знаємо одужає він до кінця чи ні… Що він може запропонувати дівчинці? Ми всі знаємо, що молоді роки, перше кохання, пристрасть, гормони… так, я все це осмислювала)))

Він її кохає, він її хоче, але… він прикутий наразі до візка. Повністю розпалити між ними пристрасть? Що він їй дасть? Так, щось може, але це ТЕ, що потрібно дівчинці? Мабуть, ні. І герой це добре розуміє. Це з точки зору фізичної пристрасті. 

Друга обставина пов’язана з графом: різниця у віці та відповідальність чоловіка за репутацію та майбутнє героїні.  Як вже дорослий чоловік, він розуміє, що він не має права зіпсувати їй життя. Король не дасть дозволу (спойлер!) на їх шлюб. Вітор – вже дорослий чоловік, який вже може приборкувати свої почуття (хоча вони у нього є і дуже сильні! побачимо в інших главах!) і зводити з розуму кохану дівчину при таких обставин він не хоче, не має права.

Щодо Дарії… це її перші почуття, але вона не втрачає голову «що закохалася у принца». З такими чоловіками треба бути обережніше, і вона знає також своє місце у суспільстві (навколо чого також розгортається сюжет).

Я балансую між почуттями та адекватністю героїв. Можливо, як для першого твору мені не вистачає досвіду щодо опису почуттів? Але ось таку «різницю у віці» я намагалася показати. Дорослий, розумний, мудрий, відповідальний чоловік. Адекватна, розумна дещо не по рокам героїня.

Прикладом є навіть леді Аурі, яка одного разу зробила помилку та стала коханкою. Але ж вона зі знатного роду, проте вона сама зіпсувала своє життя. Якщо ми візьмемо молодого хлопця та дещо легковажну героїню на роль наших з вами головних героїв, то ми отримаємо чергову «мильну оперу». Бо, не здатність приборкати свої почуття приведе до трагедії. Це лише моя думка)

Інколи бурхливі почуття на початку відносин не є показником кохання. А ось коли ці почуття люди можуть зберегти впродовж усього життя… це справжнє кохання)

Ось що я хотіла донести у своїй історії. Обов’язково приділю увагу при редакції книги! Я люблю конструктивну критику, я люблю її оцінювати, щиро дякую всім читачам, хто говорить про те, чого не вистачає в творі або про якісь недоліки та нелогічності. Я справді вдячна вам за це!)

Тому тут можете залишити все, що вам незрозуміло з точки зору, як читача, щоб я знала над чим ще працювати!

А також хотілось би дізнатися, чи змогла я хоч краплю передати в книзі те, що я тут описала?)))))

Всім дякую та гарного дня, мої шановні читачі!