Вітаю!

    Сподіваюся, у всіх все – добре.

    Ну, що ж, розпочну з того, що пані Аґата Крісті писала, що її постійно майже катували (ну, може я не дослівно, але основне послання, припускаю, ви зрозуміли) запитанням про те, як їй приходять в голову ідеї детективів. З пані Аґатою я маю дещо спільне, тож вирішила написати про те, завдяки чому у цьому світові з’явилися «БІЛЯВКИ НЕ ПОМИРАЮТЬ… НАОДИНЦІ».

     Якось, у далекому 2016, не скажу що мирному, але тихому (принаймні для більшої території України) знайома аудиторка сказала, що було б непогано отримати комедійно-пригодницький фільм про аудиторів. Я замислилася. На фільм, природно, у мене грошей не було, але повість, чи роман я змогла б написати.

      Тож, використавши свою уяву, намагаючись наслідувати пана П.Ґ. Вудгауза, Діану Вінн Джонс, серіали «Бібліотерарі» та «Leverage» («Генії помсти», або інший переклад – «Грабуй награбоване») та ще декілька творів, я спробувала написати детектив-пародію.

     Так, з'явився текст «БІЛЯВКИ НЕ ПОМИРАЮТЬ… НАОДИНЦІ». Головна героїня стала білявкою, бо чомусь це вже стала аксіома, що білявки ніколи не бувають одиначками, а ще й до біса тупі. Але ж це - не так!!! За моїми спостереженнями «тупих» та «геніїв» вистачає в кожній кольоровій гамі.

      Мабуть, на сьогодні це – все. Піклуйтеся про своїх рідних та близьких!

      Тихого неба!

*Не знала, що потрібна назва для допису у блозі, тож написала таку, щоб привернути увагу. Чи вдалося?...