Про розлучення

Можливо, ви ще не знайомі з моєю "Поневоленою". Тоді саме час познайомитися, адже сьогодні на книгу діє знижка 10%.

Анотація:

Правду кажуть, що на чужому горі щастя не збудуєш. Але я була занадто засліплена відчуттям перемоги, аби думати про якісь старі приказки. Чоловік, якого я забрала в іншої, виявився безжалісним тираном, а моє життя з ним — зовсім не схожим на казку, яку уявляла. Він ненавидить мене, знущається, а про  якесь кохання навіть мови нема.

Тому коли одного дня його колишня приходить у наш дім та пропонує поїхати разом з нею невідомо куди, я наважуюся втекти, забравши з собою нашого сина.

І, здавалося б, коли життя нарешті налагоджується, у мене знову з'являються почуття до одруженого чоловіка...

Уривок з книги:

— Я просто не розумію, що на мене найшло. Вибач.

Він проводить рукою по своєму волоссі, а я знову відчуваю каменюку на душі. Маю нестерпне бажання просто вийти з автомобіля та піти далі пішки. І чхати я хотіла на заметіль! 

— Ти все одно що знада, — зітхає Олег. — Не можу припинити думати про тебе. Не можу триматися осторонь. Хочеться просто взяти тебе на оберемок і вже не відпускати, — він нарешті переводить на мене свій погляд, в якому стільки відчаю. —  Ніколи.

Я настільки вражена його відвертістю, що в мене просто немає слів. Мені водночас так тепло від його зізнання, але також я розумію, що чоловік не хоче покидати сім'ю. Можливо, боїться, можливо, не бажає завдавати болю дітям. Тільки от зараз це не важливо, бо моє серце також лине до нього.

Беру руку чоловіка й обережно стискаю її, гладжу дещо шершаву шкіру пальцями, роздивляюся на ній випуклі вени, дрібненький білий шрам поряд з великим пальцем. 

 — Карино, що ти зі мною робиш? 

Він охоплює мою руку своїми долонями, потім переплітає наші пальці й обережно цілує моє зап'ястя, не зводячи з мене очей. Не можу стримати щасливу усмішку, вона рветься десь із глибин моєї пошарпаної душі, яка, здається, поряд з Олегом починає зцілюватися. 

— Ти хочеш, аби я тобі відповіла? — запитую, поклавши голову на сидіння. — Тоді скажи, що робиш зі мною ти? Бо я не сплю уже котру ніч, сподіваючись на диво.

А от у Катерини з Данилом із книги "Не твоя кішка" стосунки ще цікавіші:)) 

Малесенький бонус із глави, яка вийде завтра♡:

– Здурів?! – вхопилася за його зап'ясток, але той легко вислизнув із моїх рук. – Тільки спробуй!

– Ти ж мій забрала, коли в мене була важлива розмова.

Він підняв мій смартфон високо над головою, дивлячись на мене вкрай хитро. Лис якийсь, а не Качур!

– Теж мені важлива розмова! 

Я не збиралася відступати – вхопившись за його лікоть обома руками, стала смикати вниз. Близькість хлопця затьмарювала розум, а темний пильний погляд з хитрою посмішкою гіпнозували та змушували серце ще швидше битися. 

– Я віддам тобі телефон, – спокійно мовив, коли я з криками відчаю намагалася дострибнути до смартфона, який продовжував награвати мелодію дзвінка, – але тільки якщо я слухатиму вашу розмову. 

І це ще не все! Пропоную вам додати до своєї бібліотеки гарячі історії міжавторської серії моїх колег — (Не)щасливо розлучені. Емоції та щирі почуття гарантовано!❤️

(Клікайте на зображення, щоб перейти до списку книг!)

Всім гарного дня!❤️