Завтра, 4 червня, до свята ТРОЇЦІ, оголошується знижка на любовно-пригодницьке фентезі "НАРЕЧЕНА З ГІТАРОЮ, або ЗАБЕРІТЬ ЦЮ НАРЕЧЕНУ!"

Солодкий уривочок:

"Я сіпонулася, та король втримав мене і на мої очі лягла пов’язка з м’якої тканини.

- Навіщо?..

- Так тр-реба... – запевняв хрипкий сексуальний голос.

Велика долоня Володаря лягла на сонячне сплетіння, і я відчула крізь сорочку, яка вона гаряча. Зараз буду кричати, кусатися та шкрябатись!  Водночас друга рука потягнула сорочку догори і вмостилася на живіт, вже на голе тіло! Зараз… буду… кричати… кусатись… Та подих перехопило, стало млосно, немов кішці на осонні. Я знов відчула жар, та тепер він йшов не лише від тіла короля, а ще й звідкись із середини, поволі розливався, немов хтось перекинув філіжанку з гарячою кавою. Я мало не застогнала. Так, це тіло, тіло принцеси Аліші ще невинне, та я – ні! І те, що я зараз відчуваю, перевершує усе, що я коли-небудь відчувала до протилежної статі. Пов’язка на очах загостювала почуття, відточувала їх до досконалості.

Та однаково я не повинна допускати близькості з Володарем. Зараз… Зараз почну кричати та шкрябатись!.. Може навіть примудрюся вдарити поміж ніг… Та руки чоловіка завмерли. Він просто притискав мене спиною до своїх грудей і дихав у волосся. Начебто і немає за що бити його… Нехай… Нехай тільки сунеться далі… Але Черн не совався. Він неначе насолоджувався цією напівцнотливою близькістю, пив кожну мить…

Деякий час чути було лише його дихання і моє дихання. Кортіло, так кортіло зірвати оту пов’язку та поглянути у його очі. Та з іншого боку… Що, коли його голова, і справді, потворна? А так, коли не думати про це, то можна уявити, що тебе обіймає звичайний, нормальний чоловік, до того ж, дуже гарний чоловік. Вдарити завжди встигну, тим паче, що справитись із таким дужим велетнем я однаково не зможу, хіба лише розлютити. І я продовжувала просто насолоджуватися миттю.

Подумки я пливла у осяяному космосі, та моє тіло вимагало більшого. Як він витримує?!

Дихання короля лоскотало волосся, ось воно рушило з місця, торкнулося вушка, зігріло його своїм теплом. Посунулось далі вздовж шиї, спустилося до плеча. Судома стисла мою сутність, хвилями розкочуючись аж до кінчиків пальців на руках та на ногах. Як?! Він же не торкнувся мене навіть губами! Пестив самим диханням! Як же це може бути таким… чуттєвим?!

Ноги стали слабкими і я мало не впала, та король підхопив мене на руки, застогнавши від бажання, і опустив на ліжко, на прохолодне простирадло.

Ах, хай буде, що буде… Не мені піклуватися про незаймане тіло принцеси Аліші, коли розпирає від бажання. І я подумки вже погодилась на все…

 Гарячі пальці короля ковзнули по щоці, легко провели по грудях і… зникли.

Серце моє гучно стукнуло, коли за Володарем зачинились двері. Це що, все? Я відчула страшезне розчарування та порожнечу. Здерла з очей пов’язку та уставилась, не розуміючи, на двері. Це все-е?!"