Знижка на детективну історію❤️

Привіт, мої любі❤️

Сьогодні діє знижка на детективну історію "Іменем закону"❤️

"– Я ж серйозно. Тобі б відпочити чи що.

– Притримай свої рекомендації до кращих часів. Нам сьогодні потрібно десь добути ключ від конторки покійної та потрапити туди. Бажано вночі, тож набирай Ігоря і хай знайде нам ключ.

Він посміхнувся геть не доброю посмішкою та простягнув мені ключ, який дістав з кишені. 

– Ніч, темний порожній офіс і ми удвох, не боїшся? – здалось, що у його погляді промайнули вогники веселощів, яких я не розділяла.

– Єдиний, кому тут варто б непокоїтись – ти сам. Забереш мене об 11.

– Ні, – він підводиться слідом та йде за мною до виходу зі скверу, а я тим часом шукаю поглядом смітник, в який можна було б викинути цю гидку каву, – Я їду з тобою і ти розповідаєш все, що довідалась. Не просто так ти ж призначила мені цю зустріч."

А також нагадую про мою новинку "Принципи самотності", що виходить щодня опівночі❤️ І сьогодні вночі на нас очікує розділ від Марʼяна. Можливо, це допоможе нам трохи краще зрозуміти чоловіка?))

– Скільки тобі років хоч? – знову смикається! Та щоб тобі добре було, чого ж смикатись щоразу, як я рота розкриваю? Дивиться вовком, стислась на сидінні, мов я її убивати збираюсь.

– Двадцять три, – поглядаю на неї, але й двадцяти не бачу. Причесати б її, підстригти, одягнути нормально – може й потягнула б на свій вік, але поки бачу якогось зашуганого підлітка, а не дорослу жінку, – Та чого ти так дивишся на мене?

– А що вже й подивитись не можна? Очі заплющити, чи що?

І також, історія змінила обкладинку, тож не губіть у бібліотеці❤️

А тим часом, моя передплатна книга "Імперія брехні" наближається до завершення, тож запрошую до придбання та прочитання, адже після завершення ціна зросте❤️
Уже завтра вранці на нас очікує "незабутня" відпустка з улюбленою свекрухою, поки Мирослав щось робить.. а от що? І чи не нашкодить він сам собі – дізнаємось)))

– Що ви тут влаштували?! Не встигли приїхати, а вже скандалите, – але ці двоє навіть не чують мене, продовжуючи спопеляти одна одну поглядом.

– Леонід, як діда! – нічого не розуміючи, переводжу погляд на матір Мирослава, але однаково не усвідомлюю сенсу її крику.

– Олександр, він теж дідом буде! – і лиш коли бабуся промовляє це.. до мене доходить.

– Ви взагалі нормальні? Рікардо назву, як коханця!

І звісно ж, до зустрічі на сторінках моїх книг❤️

З любовʼю, Дарина❤️