Коли я пишу зараз Пана Дракона, - а процес іде, підписуйтеся на оновлення, вже скоро будуть, - то намагаюся, щоб увагу читача привертали не лише сюжет та стиль. Вважаю, що справа автора, - спонукати читача замислитися.

Кожного разу, коли пишу книгу, намагаюся зробити це. (Іноді таке прагнення видно навіть з анотацій.) Ті, що не бачили неба та  Дивак з Міста Місяця - це не просто фантастичні детективи, це про те, куди ми усі, людство, можемо прийти, або, точніше, пришкандибати, якщо не змінимо деякі ідеї. Західноафриканська партія, окрім детективу, ще й спроба побудувати модель того, як має працювати держава, а головне - на яких людей робити ставку у своєму розвитку. та чому у будь-якій країні стане душно, якщо робити навпаки. Про це ж, а також про мотивацію людини до звершень, є трохи роздумів у Інтроверті. Окрім того ж таки детективного сюжету... А Коли літають орли - не просто фентезі, там іще й про те, до якого лицемірства дійшов наш сьогоднішній світ, як це вийшло, та до чого призвело. Свіжа кров - це про важливість особистого вибору, можливості визначати власну долю, окрім, звісно, того, що передусім - це детектив.

Цікаво, чи зможете ви відповісти, яка ідея "захована" у Фрілансері? Окрім, звісно, детективу та трохи містики...

Шановні колеги автори, а ви думаєте про те, щоб читач не лише розважився, а й трохи замислився? Ну, хоча б трохи...