Знижка!!! На історію кохання, Івана та Софії.

Вітаю, мої найдорожчі!!!

Сьогодні діє знижка на бунтівну історію кохання, "ЛЮТИЙ ВОРОГ".

Коли під загрозою опиняється власне життя та життя найріднішої тобі людини, довіра стикається до нуля, особливо коли допомогу пропонує, практично твій ворог.

Софія та Іван

Уривок.

Ангеліна відірвавшись від дороги, зі співчуттям глянула на подругу.

— Про маму новин немає?

— Ні! Похнюпившись відповіла Гальцева.

— Я не розумію, що на Федорова найшло? Навіщо йому здалося це переписування з цією Violet. Обурювалася Ангеліна.

— А хто сказав, що це було лише переписування? Невдоволено запитала Софія.

— Я вчора розмовляла з Федоровим після твого від’їзду. Він сказав, що це було лише переписування. Впевнено заявила Слісарчук.

Софія важко зітхнула і чесно та невдоволено заговорила.

— Я читала цю переписку. — Це не зовсім переписування — це еротичне зізнання в почуттях та бажаннях. Він із нею вже давно, тільки я настирлива дурепа чесно вірила йому. Олег хороший актор, я більше йому не вірю.

— Чому? Не розуміла подруга. — Ти ж його не застала на зраді. Софі — це лише переписування.

— Ангеліно, не неси ахінеї. Мені не до жартів. Дратувалася Гальцева. — Ти сама б вибачила подібне? Запитала вона і сама ж відповіла. — Звичайно ні. От і я не вибачу.

На це подруга не мала, що сказати, лиш перемкнувши швидкість, зітхнула, спрямувавши погляд на дорогу. А тоді пригадавши розмову з В’ячеславом запитала.

— А на рахунок Кохана, що? Чому ти нічого не відповіла Анжелі?

— Не хотіла її образити. Пригнічено відповіла Софія і вся напружилася. — Вони всі винні у смерті мого батька. Кохан, Войтко, я переконана вони в змові. Через них мамі довелося пройти всі кола пекла аби підняти нас на ноги та вижити. Та й зараз я більш ніж переконана, зникнення мами це справа їх обох.

— Софі, ти ж чула?! Кохан старший теж загинув за загадкових обставин. Кинула в оправдання В’ячеславового товариша дівчина за кермом.

— Я ненавиджу їх усіх і вже нікому не вірю. Ангеліно! Я не хочу про це говорити. Озлоблено кинула Софія.

— А даремно! Неоднозначно промовила Слісарчук.

Гальцева нервово смикнулася у сидінні пасажира. Вона звела брови разом, в погляді було цілковите не розуміння, а загадкова посмішка подруги дратувала ще більше.

— Ангеліно! Не мовчи. Що ти хочеш цим сказати?

— Твоя вчорашня втеча з мого свята зчинила справжнісінький ажіотаж. Олег був наче сам не свій, довідавшись про твій поспішний від’їзд, а от Іван не давав спокою випрошуючи твій номер телефону. Жінка за кермом перемкнувши швидкість продовжила. — Довелося йому відмовити. Софі, з твоєю появою цей чоловік змінився до невпізнаності. Коли ж ти пішла...

— Ангеліно, припини. Просила роздратована Гальцева, а тоді нагадала. — Ти ж знаєш, що Кохан не менше винен у смерті мого батька ніж Войтко. Чи може ти вирішила познущатися? Холодно перепитала Софія. — Я ніколи їм цього не вибачу, ні смерті батька, ні приниження через яке довелося пройти. У всьому цьому безумовно їхня вина...

Спасибі за підтримку!!! Приємного читання!!! З любов'ю завжди ваша Лія Тан!❤️❤️❤️