Арон - герой книги "Люсі. Киця для хижаків"

Черговий герой книги "Люсі.Киця для хижаків"  - 

 красунчик-перевертень Арон.

Анотація: 

Брати Маунгі - золоті парубки нашої школи, яким судилося бути альфами нашої зграї. Вони власницькі, відлякують усіх, хто може наблизитися до мене...
Так відбувалося до ночі їхнього першого оберту.
Мені знову і знову повторювали, що я ніколи не зможу стати їхньою супутницею, але хижаки-альфи мають іншу думку.....
Тож мене відвозять зі зграї, радять забути їх. І я забуваю, аж поки вони не входять у мої двері, розповідаючи мені все те, про що я потай мріяла.
Що я - їхня друга половинка, і що вони відмовляються обирати когось іншого. Але я змушена їх відштовхувати.
Чому? Тому що їхні батьки мали рацію, коли відправили мене геть. Я ніколи не стану їхньою омегою.
Тоді вони не знали, що таке "ні", а тепер вони йдуть за мною, незалежно від того, готова я до цього чи ні.

Кусь:

Я дивилася, як одна з  великих сильних рук Арона обхоплює його келих із пивом, підносить його до губ, як потужний кадик ходить вгору-вниз, коли він п'є його. Тепер у ньому була впевненість, сила, якої раніше не було. Уся ця нервова підліткова енергія зникла і замінена чимось іншим - чимось, що дивилося на мене у відповідь, спокійно спостерігаючи, коли я вперто, усупереч усім законам і правилам, продовжувала дивитися на нього.

-  Мені подобався твій запах - деревний з відтінком мускусу і якоюсь бурштиновою ноткою, - сказала я.

- Це був лосьйон після гоління мого батька, - сказав Арон, його очі весело блищали. - Я пам'ятаю той день, коли твій батько вперше представив тебе моїй родині. Я одразу закохався в твою вогняну шевелюру, у твої веснянки. Але ти навіть не звернула на мене уваги. Зате я пам'ятаю, як затріпотіли твої ніздрі й ти потягнулася своїм чарівним носиком за запахом мого батька. Того ж дня я вилив на себе половину флакона його лосьйону. Батько вибивав з мене лайно щоразу, коли ловив мене за його використанням, але, бл...дь...

Я знову впізнала колишнього Арона в боязкій, трохи пустотливій усмішці.

- Плювати я хотів на це, якщо тобі подобався цей запах. Знаєш, скільки разів я був на межі того, щоб кінчити, коли ти раз у раз боролася з бажанням понюхати мене?

- І тому ти так несподівано зривався і тікав?

- Ага. А ще тому, що майже щоразу після того, як ти залишалася одна, ти починала пестити себе. А я щоразу уявляв собі, що це саме моя рука гладить твій оксамитовий живіт...