Вітаю, мої любі читачі! ♥️

Пропоную вашій увазі уривок із твору Дружина офіцера. Хто читав згадає, а хто тут новенький рекомендую до ознайомлення ??

- Де я? - озирнувся навколо ще раз, пам'ять підводила. Закрив очі, з силою розтираючи пальцями шкіру повік. Відкривши,  на жаль побачив колишню картину, нічого не змінилося.

- Ти нічого не пам'ятаєш? – з обережністю спитала Вероніка. Він поклав долоню на хвору голову.

- Не пам'ятаю. Як я тут опинився? - сів на ліжку, маючи намір підвестися. Його погляд упав на Вероніку. – Чому ти в моїй сорочці? – насупив брови, підозрюючи недобре.

- Ти що, правда, не розумієш? – відповіла спокійно, посміхаючись.

- Що тут сталося? - запитав, пронизливо дивлячись на неї.

- Думаю, не складно здогадатися... - Ніка провела рукою вздовж своєї витягнутої ноги. – Нам було дуже добре разом. - дивиться йому прямо в очі, легко посміхається, передчуваючи тріумф.

- Що ти говориш! Це жарт такий? – нервово виплюнув Кирило на її відповідь.

- Які можуть бути жарти в такій справі?! – намагалася тримати певний тон.

– Такі. - розвів руками. – Тому що цього не могло бути!

– Але все було. - відповіла невдоволено, схрестивши руки на грудях. – Ось ти який, значить…

? Читати далі Дружина офіцера