Якою буде її відповідь?

Уривок ранкового продовження роману Солодкий заборонений плід?

 

… Вони приїхали у міський сквер, де зараз було багато народу, але його цікавила не прогулянка, а невеличке кафе розташоване в самому кінці парку. Там можна було посидіти серед пишних зелених дерев та поласувати найсмачнішим морозивом, яке нагадувало Олексію смак із самого дитинства. Ліка все ще не поспішала підіймати тему його бажань, поводила себе просто, беручи те, що він пропонував. Коли вони зайняли самий віддалений столик та отримали морозиво, чоловік наважився спитати, зрозумівши, що не дочекається від неї відповіді.

 

- Дівчинко, що ти вирішила? – спитав прямо.

 

- Зробити вигляд, що я не розумію про що ти, не вийде? – Алекс всміхнувся та похитав головою, демонструючи негативну відповідь. – Ясно. А можна хоча б морозиво доїсти спокійно? Дуже смачне, ти мав рацію.

 

- Ні. – знову похитав головою. – Я чекаю на твою відповідь, та сподіваюся почути те, що хотів.

 

? Читати далі: https://booknet.ua/book/solodkii-zaboronenii-pld-b414183

 

K6Gee6-mrh5oweP515fgC9IClRWYXR7ZUhSTVfbo6horEeMH7V_RjCIdQe_9XBWeeevYkBDndNlM67tHeLRoEg42ZvNeGke3S_m2UgT1L0wLNL8nP4zXRgfiFi1Fp68Uefsy-yMlb79ltaWZp6tbRp4

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
(Ivanka)
25.05.2023, 02:46:30

Хммм ....Якщо відмовиться, Алекс їй не дасть спокійно жити(((

Інші блоги
Як народжуються мої вірші…
Між сиренами і тишею Анотація до книги "Між сиренами і тишею" Ця збірка — про життя, яке триває між повітряними тривогами й рідкісними хвилинами спокою. Про любов, що вчиться долати відстані. Про тих, кого чекають,
Пишеш книгу — переживаєш усе✨️
Мені здається, автори переживають не менш сильні емоційні гойдалки під час написання книг, ніж їхні власні персонажі. Спочатку співчуваєш героям. Потім натхненно влаштовуєш їм пригоди. А тоді дивишся на написане
Біль навпіл. Знаю це. Відчуваю це.
Привіт, мої любі Спокусники! Новий розділ: “Не такий ти й святий” 18+ Знаю, що її серце розривається на шматки, як і моє. Ми одне ціле. Біль навпіл. Знаю це. Відчуваю це. Я винен, що тобі болить. Пробач,
красиві цифри
До книги Щоденник служниці Дякую за підтримку, яка мене надихає! І наприкінці робочого тижня - невеликий мем з Ярославом, який втомився від бюрократії:
20 розділ. Нове обличчя — старі привиди
Привіт всім читачам Забороненого Кадру!❤️ Іноді, щоб вижити, доводиться залишити позаду не лише минуле, а й частину себе. Після страшної втрати Настя опиняється сам на сам із чужою країною, небезпекою та необхідністю
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше