Моя родина на букнет збільшилася. Вас вже 500 ❤️

Шалено дякую всім за підтримку! 

Ваша підписка на мою сторінку, підтримка історій зірочками та коментарями надзвичайно надихає та мотивує!

Мої музи безмежно вдячні, а бісенята дякують окремо. Врешті, у моїй творчості вони крокують поруч, якщо не тримаючись за руки ;) 

А вже завтра у новому розділі буде дуже ніжно та відверто, а подекуди до сліз щемливо. Щиро запрошую до читання.

❤️❤️❤️

— Я обережно, гаразд, — намагаюсь якомога ніжніше відвести волосся зі скроні, де видніються червоні розмазані сліди. 

Злата киває, та все ж від  дотику смикається, а моє серце в цей момент пропускає удар і стискається. Лиш міцніше стуляю губи та намагаюся якомога швидше зробити все необхідне. Вона кривиться, але мовчить. В цю мить десь глибоко всередині мій твердий цинічний панцир дає мабуть тріщину, бо мене, наче окропом, обдає гарячою хвилею ніжності. Таке незвичне зараз і давно забуте для мене відчуття.

Хоробра дівчинка. Та не моя. Відсмикую назад руку. Вона ж підводить очі і впирається таким пронизливим поглядом. Прямо в душу дивиться. Наче намагається щось там знайти. Якісь відповіді, а я просто заворожено милуюсь медово-карими зіницями. Та мені й самому потрібні відповіді. Вирішую, що час істини настав і я будь-що маю знати, як все трапилося..

Читати продовження:  Моя неймовірна спокуса. Книга 2

Початок історії тут: Моя неймовірна спокуса