Шлях письменника. Ч.1. Про що я шкодую

Привіт. Сама не вірю, але мені нещодавно стукнуло 40+, і обертаючись назад, пригадуючи свій шлях, я шкодую що не почала писати в студентські роки (були спроби, але я їх не довела навіть до середини, не те, що до кінця).

Тут, на букнеті, я прочитала вже чимало цікавих творів, написаних студентками, і я їм заздрю. Все попереду! Якщо вже в 20-22 роки ви маєте портфоліо у 15 книг! що ж буде потім!

Звісно, в часи, коли я була студенткою, інтернет тільки з'явився. Ви не повірите, але доводилось займати чергу в інтернет-кафе, щоб попрацювати всього 1 годину. Інколи, ці години припадали на ніч ( наприклад, вільний час, щоб скачати реферат на Меті був тільки в 3.00 під час сесії).

Але я закінчую скиглення. Хочу тільки сказати, що "якби я знала, як швидко летить час", я б:
- Писала художні твори починаючи з 16 років

- Не бралась за роман, а почала б з оповідань :)
- Я б підійшла до моїх викладачів і спитала їхні поради, як можна використати мій талант в університеті (бо мені не вистачило духу попроситися в газету, я не розуміла, до кого маю підійти)
- Я б краще "забила" на навчання, ніж забила на творчість. Думаю, я все одно б мала гарні оцінки, ну може, трішечки гірші.
- Надсилала б свої твори на всі конкурси (а зараз ії багато).
- Якби тоді був букнет, я б писала на букнет :)

Чому я не почала писати в студентські роки:
- Поруч зі мною не було дорослого, який би підтримав мене не тільки словом "Молодець", але і реальними корисними порадами. Моя родина вцілому не творча, вони не бачили реального застосування гуманітарним здібностям. Вони мене хвалили, але не могли підказати, до кого звернутись, щоб краще і швидше розкрити талант. І чомусь очікували, що талант сам себе просуне...
- Дорослі поруч зі мною марили іншими кліше успіху: "економіст" і "юрист" - це на той момент вважалось дуже престижными і вигідними професіями. Зараз ми знаємо, що чим більше випустилось економістів і юристів, тим більше знецінилась їх праця. Хоча у кожній професії є свої зірки.
- Я не вважала, що достатньо досвідчена, щоб написати "вагому книгу" і відкладала на потім. Ось, думала я, досягну успіху, і тоді як напишу!

Що робити, якщо поруч з вами такі ж дорослі, як були зі мною?
1. Зараз пора інтернету, вам пощастило. Шукати групи письменників, шукати безкоштовні і платні курси, стажування і т.п. Не боятись писати наївні листи в редакції, на конкурси і т.п. Чим ви молодші, тим більше вам пробачать нахабства :)
2. Не звертати увагу на критику. Ну від слова взагалі. Особливо на критику подруг. В 16 -20 років всі страждають перфекціонізмом і ідеалізмом, намагаються не стільки підтримати, скільки дати оригінальний зворотній зв'язок. А буває і конкуренція між подругами. Тому, якщо вас розкритикували - йдете мимо, більше цій людині твори не показуєте, шукаєте інших читачів.
3. Брати участь у письменницьких марафонах і конкурсах.
4. Ходити на письменницькі тусовки, онлайн і офлайн.
5. Дружити з бібліотекарями і продавцями в книгарнях, запитувати їх про читацькі інтереси, допомагати організовувати події :)

Я вірю, що і моя пісенька ще не доспівана, що вже написані книги побачать світ. Але, все ж шкодую за втраченим часом :)