- Вчора увечері ми випадково зустрілися. Він не посмів залишити мене в такому стані та я попросила, що провів додому.

- Яке співпадіння, - піднявшись, зі сарказмом сказав Саша. – Щось мені не віриться.

Він підійшов до вікна та прикурив сигарету.  Я і не очікувала того, що він повірить. Це очевидно.

- Так, мені було погано. Через тебе. Я була в напівнепритомному стані. Сиділа на бордюрі і не могла навіть кроку ступити. Чисто випадково він побачив мене та вирішив допомогти.

- Тепер я винний. Я винний в тому, що ти зустріла свого колишнього та провела ніч з ним. Чим ви займалися? Про що говорили? Розкажи. Мені цікаво. Чим моя дівчина займалася зі своїм колишнім? – на підвищеному тоні запитав він та викинув сигарету через вікно.

- На що ти натякаєш? – звузивши очі, запитала я.

- Я не повірю в те, що ви просто сиділи та говорили. Ось чому ти заговорила про розтавання, - він іронічно посміхнувся. – Прокинулися старі почуття?

Його нахабний тон виводив мене із себе.

- Що ти верзеш? Між нами нічого не було. Він лише привіз мене додому. І все. Винна твоя залежність і брехня, якою ти годуєш мене кожного разу. Не перекидай свої проблеми на інших. Знаєш, я втомилася! Від сьогоднішнього дня ми будемо жити окремо. Я попереджала тебе, що ще одна подібна сцена і будуть наслідки. Так от і вони.

- Хороша ідея, - сказав він та зі всієї сили кинув вазу з квітами на підлогу, та пішов в сторону вхідних дверей.