Останні години знижки❤️

Привіт, мої любі❤️
Нагадую, що сьогодні на мою завершену книгу "Соціальний експеримент" діє знижка 10%❤️

Тож запрошую вас до прочитання, якщо ви ще не знайомі з історією Тимура та Тамари, яких відправили у відрядження, заборонивши заводити стосунки з конкурентами.. але не уточнили, щодо стосунків між цими двома.

Якщо ви любите історії про спокійних, але впевнених чоловіків та трохи незвичних героїнь – вам сподобається❤️

"Лежачи на ліжку та переглядаючи по другому колу Шерлока, почула як хтось шкребеться у мої двері. Якби не знала що тут мешкає цей лісоруб-любитель, то запанікувала б, але швидше за все – просто помилився дверима. Ну не поселять ж мене з психом! Ми ж усі проходимо огляд раз на рік.. от тільки психіатра не проходимо! Чи може айтівців перевіряють, на випадок, якщо вони буйні?

– Томочка, можна? – мене перекосило. Томочкою мене називали усі – друзі та батьки, колеги та навіть Мирон Андрійович, коли мав гарний настрій. А от варто було цьому притрушеному так назвати – все, як відрізало!

– Тімочка, звісно можна! – інформацію про свого "напарника" я отримала за пів години після ранкового дзвінка боса, після чого і пішла на прогулянку, зрозумівши що повинна усе обдумати. Нічого незвичного – 30 років, працює у нашій компанії уже 6. Прізвище, імʼя, номер і примітка що я повинна стежити, щоб до нього не підібрався ніхто з конкурентів. Він що – дитина? Чи найцінніший скарб державного значення? Але треба то треба, хто я така, щоб не виконати прохання боса. Придурус звичайнус увійшов до моєї спальні та крадькома озирнувшись довкола, підійшов, простягаючи мені шоколадку.

- Ти серйозно? Ти правда думаєш, що мене можна задобрити шоколадкою, після того, як ти мене куртизанкою назвав?

- Тамар, ну пробач, я не думав що ти тут. Не знав точніше. Мені сказали що приїде асистентка Мирона, сказали як звуть. Але я гадав, що нас поселять окремо. Ну з ким не буває? Мир? – по-дитячому простягнувши мені мізинчик, він посміхнувся.. і якби не та клята борода, що й правда змахувала на дохлого борсука, я б може навіть посміхнулась. Але біс потягнув мене за язика.

– А як ти її називаєш? – вирвалось, перш ніж я встигла подумати. І при цьому я ж нічого поганого не думала! Просто ніколи раніше у моєму оточенні не було чоловіків з бородами! Зі щетиною – були, гладко поголені – були, а от з ось цим, що аж до грудей дістає – ніколи. Та ще й стирчить у різні боки, мов опудало приклеїли!

– Дурепа! – буркнув той та розвернувшись, вийшов з кімнати.

– Тімоха, не ображайся, хочеш – гребінця подарую, якщо айтішникам платять так мало, що навіть на нього не вистачає! – і знала ж що потрібно тримати язика за зубами! І все одно змолола саме це. Почула лише як зачиняються його двері, а мої залишив відчиненими, – Ти в ліфті народився?! – відчинивши його двері, поглянула на ненормального, але той мене проігнорував, одягнувши навушники та втупившись у ноутбук на столі. Так само не зачиняючи дверей його кімнати, вийшла. Нехай знає як мене це бісить!"

І також додаю вам ще один буктрейлер до книги "Імперія брехні"❤️