Його холодні пальці торкнулися моєї щоки та повитирали сльози. Це було так ніжно та люблячо. Закривши очі, я хотіла насолодитися цим моментом, дотиками, хоча б зараз. Хоча б на секунду відпустити ці почуття, які так і рвуться назовні. Зупинившись, він торкнувся мого підборіддя. Я відкрила очі. На обличчі промайнула легка посмішка. Він такий красивий. Його легка щетина так йому личила. А цей погляд, який поглинає тебе повністю, і ти розумієш, що більше нічого не потрібно. Ці закохані очі, та водночас повних болю та страждань. Ми мовчки дивилися один на одного. Хоча тут і все ясно без слів. Ми кохаємо один одного. До нестями кохаємо. Але… Це приречене кохання. Друга рука торкнулася  моєї талії і він притягнув мене до себе. Попри те, що в машині було незручно, я не відчувала цього. Його дихання, як і моє ставало важким та переривистим. Метелики всередині прокидалися. Моє серце божевільно стукало, просячи відпустити почуття. Відпустити назавжди.