Їй все наснилося? Арти, анонс і знижка від колеги
ЗВЕДЕНИЙ-РОЗВЕДЕНИЙ https://booknet.ua/reader/zvedenii-rozvedenii-b414096... АНОНС ОНОВЛЕННЯ
- Спи, мала. - сказав він, помилувавшись разом зі мною райдугою над брюликом. - Я піду до Кузьки, бо інакше ти знову не виспишся. А я тепер все одно не спатиму.
Він подивився на мене шаленими очима, які у світлі лампи палали яскравіше за брюлик.
- Я такий щасливий. - додав, щоб я зрозуміла, чого саме він не спатиме. От знову розмовляє, наче з Кузькою. Хіба я і так би незрозуміла? Хоча хто зна....
- Правда? Ну тоді добре. - сонно відповіла я. І вмить заснула.
Прокинулась абсолютно сама від незвичної тиші й довго не розплющувала очі. Згадувала чудовий сон. Потім обережно потяглася рукою до шиї. То ж не важливо, що зараз там нема ланцюжка. Зате уві сні він був. А я тільки так, просто доторкнуся… ну…
Але він був там!
А-а-а-а-а-а-а! Він там! Мені нічого не наснилося? Або хоча б не все наснилося.
Ой...
Не опускай руки, бо ризикуєш зробити це за хвилину до того,
як станеться диво
(Амелі Нотомб)
Здається, Платон дуже ризикував, але все ж диво трохи допомогло (або ні)))
Але ці двоє і самі нарешті сказали й почули те,що було треба обом.
І Рая права - що ж тепер?
Наша історія як раз на середині. Подивимося, чи можна й далі покладатися на диво. Але вони тепер разом і обоє визнали це.
А от чи визнають всі інші?
Оновлення після 24:00
https://booknet.ua/reader/zvedenii-rozvedenii-b414096...
І ЩЕ СЬОГОДНІШНЯ ЗНИЖКА ВІД КОЛЕГИ:
Повелитель моєї душі
Олеся Лис
― Цю хочу! — похмурий погляд впивається в мене, викликаючи тремтіння.
― Але... але... ефенді Кадір... ця дівчина. Вона не продається. Вона для вашого дядька.
― Назви ціну!
Чорні очі спалахують яскравим червоним полум'ям. Моє серце падає у п'яти. Видно, даремно я закликала долю допомогти. Цей чоловік точно не здатний на жалість та співчуття.
― Не можу…
― А як щодо твого нікчемного життя? ― повертається до торговця. ― Врахуй. Я її хочу, і я її отримаю у будь-якому випадку. А ось чи залишишся ти живим і здоровим ― інше питання. Скажеш дядькові, що не пережила дорогу!
― Як забажаєте, ефенді, ― низько кланяється тремтячий торговець.
Але чоловік уже не дивиться на нього.
― Ходімо! ― байдуже кидає і повертається спиною. Й мені не залишається нічого іншого, як слідувати за ним.
Читати за посиланням
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМистецтво вмирати є продовженням мистецтва жити...[Cам видумав, але це не точно...]
Владимир Дидух, Тонко )
Дякую) ❤️❤️❤️
Єва Райн, ❤️❤️❤️ Прошу )
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати