Вдавана сестра для хлопця з характером

Вітаю!

Сьогодні хочу порекомендувати вам історію, яка підкорила мене своїм оригінальним сюжетом.

Про що ж вона?

Артур, головний герой книги, — успішний, але не дуже порядний адвокат, непоступливий, розумний хлопець з непростим характером. Він багато років шукав свою сестру, зниклу в чотирирічному віці. Вона знайшлась у лігві відомого бандита, і Артур використав усі свої зв'язки, задіяв гроші, щоб визволити її.

На цьому міг би настати щасливий фінал, якби Леся й справді виявилась його сестрою. Однак… Вона знає правду, знає, що трапилась помилка, але задля власної безпеки й вигоди вирішує вдавати його сестру.

Від тісного спілкування і життя під одним дахом у неї вже зароджуються почуття, але Артур поки що сприймає її лише як сестру.

Що буде, коли він дізнається правду? Що буде, коли й сам відчує до "сестри" не те, що слід?

Тим паче, що він готується от-от зробити пропозицію іншій дівчині…

Що це за книга? Сучасний любовний роман Устини Цаль "(Не) будь мені братом".

Уривок з книги:

— А як ми... Ну, взагалі... Що мені тепер робити? Чим зайнятись? Як ми тепер житимемо?

— Для початку треба переконатись, що ти в безпеці, що Лютий не надумає тебе забрати. Він не повинен, але всяке може бути. Тому якийсь час посидиш у чотирьох стінах. Тут безпечно. А там буде видно. Якщо захочеш, я допоможу тобі з роботою.

Я гмикнула, і він здійняв одну брову, склавши руки на грудях.

— Я сказав щось смішне?

— Ага, про роботу. Якби ти не забрав мене без моїх грошей, я втекла б від нього і щонайменше рік мала б за що безтурботно жити без роботи. Тому вибач, братику, але тобі, як мінімум, рік доведеться мене утримувати.

Артур розгубився. Я бачила, як кілька секунд м'язи на його обличчі посмикуються то в бік усмішки, то в бік невдоволення. Перемогла усмішка. Цього разу не широка й щаслива, а легка, скептична. Він знову примружився, оглянув мене з ніг до голови, наче щойно побачив, і сказав:

— А моя сестричка, здається, виросла сміливою дівчинкою. Тобі палець в рот не клади.

Б'юсь об заклад, що чула захоплення у його голосі!

— А ти очікував, що я шмарклі розпускатиму в тебе на грудях і ноги цілуватиму за те, що врятував мене?

— Ну... Ноги цілувати — це занадто. Але могла б бути трішки ласкавішою, — він замовк, посерйознішав і додав спокійніше, виваженіше: — У дитинстві ти була дуже милою крихіткою. Любила, коли тебе обіймають. Я багато тебе обіймав. Особливо, коли за стіною тато кричав на маму.

Переходьте за посиланням та пориньте у романтичну історію! Я сама вже читаю, і в захваті від новинки, як і від інших книг Устини!