Інтерв'ю з героями

Знайомтеся, це – Катя. І вона знайшла собі головний біль – нахабного хлопця, який весь час діймає її. 

А це – Даня.  І біс його знає, що він хоче від Каті! :D:D:D

Довелося взяти в цих двох інтерв'ю, аби самій зрозуміти, що в тих головах:D:D:D

Для початку розкажіть нашим читачам, як ви познайомилися.

Катя (ліниво): На першому курсі відвідували разом англійську.

Даня: Якщо чесно, я не дуже пам'ятаю Кет. Мабуть, вона була сірим мишеням.

Катя: Я була такою ж, як і зараз, Даку! Це ти був геть непомітним!

Даня: Принаймні, я змінився в кращу сторону. (Сміється)

Катя: Як же я тебе ненавиджу!

Вибачте, я вам не заважаю?... 

(Обоє винувато дивляться на підлогу)

Тоді продовжимо. Чому ви постійно гаркаєтеся одне з одним?

(Разом)

Катя: Він просто дурень!

Даня: Кітті така мила, коли зла.

То все заради розваги?

Даня (хитро посміхається): Можливо.

А як же почуття?

Даня: О, про почуття я ладен говорити хоч до світанку! Катя полонила моє серце назавжди.

Катя: Це неправда. Він просто рофлить. Не слухайте його. Панченко – Качур, а ці птахи не вирізняються особливим розумом. Їм аби свої інстинкти задовольнити. 

Катю, невже навіть симпатії немає до Дані? Він привабливий хлопець.

Катя: Мені не до смаку.

(Хитає головою, склавши руки на грудях)

Даня: Бреше.

Катя: Я не буду це коментувати! Заберіть його від мене, я сама завершу інтерв'ю. А то він знову про наше весілля почне щось торочити.

Про весілля поки рано, розберімося з вашими почуттями.

Катя (роздратовано): Та немає ніяких почуттів! Як же ви всі мене дістали!

Даня: І знову брехня.

(Катя намагається знищити хлопця поглядом. Даня задоволено усміхається.)

Гаразд, а як щодо поцілунку? Він ще був у вас. Невже ти нічого не відчула, Катю? 

Катя: Нічогісінько.

Даня (задоволено): Їй сподобалося.

Катя: Ні!

Даня: Я бачив це по сполоханих очах та спантеличеному обличчі. Вона не поцілунку злякалася, а своїх власних почуттів!

Катя (встає): Все! З мене годі! Мене чекає Ярослав! 

(Даня закочує очі)

Катя: А ти можеш вже телефонувати Єві. Щоб рани тобі… (зміряє хлопця поглядом) зализала.

(Виходить із приміщення)

Ну, то що там з почуттями?

Даня (засмучено): Краще не питай, все складно…

А це один з моїх улюблених уривків:

"— Тобі здалося, — усміхнулася йому, — це все, що ти хотів сказати? Бо я планую йти додому, спати пора.

— Додому? — він знову став тим безтурботним гульвісою і за мить безцеремонно влігся на диван, закинувши ноги на бильце, а свій патлатий чавунок — на мої коліна. — Але ми ще навіть не зіграли у більярд на бажання!

— Панченко! — від його хамства я підняла руки, не знаючи куди їх тепер притулити. — Геть знахабнів!

Мала нестримне бажання ляснути цього чортяку по пиці, але скидати його зі своїх ніг — ні… І це змушувало моє серце битися частіше…

— Тільки не кажи, що тобі не подобається, Кітті, — широченна задоволена усмішка розповзлася на його обличчі і я таки не стрималася — обхопила його шию та легенько стиснула. Чорний манікюр впився в смагляву шкіру і в очах брюнета блиснуло щось хиже. Я відчувала  під великим пальцем його пульс і він був таким же неспокійним, як і мій.

— Я — Катя, — старалася вкласти в ці слова погрозу, але, мабуть, в мене нічого не вийшло, бо Панченко лише ще більше заусміхався, продовжуючи дивитись мені в очі. 

Несподівано він підвівся надто різко, обпираючись на лікті, й залишив на моїх губах легкий поцілунок. Його губи віддавали м'ятою та апельсином, і лиш зовсім трішки відчувався алкоголь. 

Давно я не почувалася такою збентеженою, спантеличеною, що навіть поворухнутися не могла. Мені сподобався цей несподіваний поцілунок, але визнавати це навіть собі я просто не могла. 

Майже одразу він ліг назад на мої ноги, задоволеного усміхаючись. Тільки тоді я зрозуміла, що моя рука досі лежить на його шиї, щоправда, не стискає горло, а просто обережно торкається розпаленої шкіри.

— Не дивись так на мене, Панченко…

— Це як?

— Так, ніби між нами може щось бути."

А цього уривку поки що на сайті ще немає:

"– Ти не такий вже телепень, яким здаєшся на перший погляд, – мило усміхнулася, спостерігаючи, як хлопець сів обличчям до мене, обперся ліктем на спинку дивана, а підборіддя поклав на долоню. – Можливо, я навіть змогла б стерпіти тебе деякий час та погодитися на цю цікаву пропозицію. Але лише за умови, що ти виконаєш моє бажання.

– Все для моєї незрівнянної Кетрін, душу дияволу готовий продати, аби задоволеною її зробити.

Його низький бархатний голос приємно лоскотав моє серце, але я знову насупила носа, аби він припинив це робити – лестити мені!

– Ти мені більше подобався, коли говорив про справи, а не оце от все.

– Значить, таки подобаюся, – хлопець розплився в широченній посмішці, змушуючи мене знову дратуватися.

– Ні, не подобаєшся, – повністю скопіювала його позу, тільки вільна рука продовжувала тримати склянку з коктейлем. – Анітрохи. Лише бісиш без перестанку й говориш, не думаючи.

Відстань між нашими обличчями була надто малою, не більш як тридцять сантиметрів. Але я не збиралася відступати, це протистояння мало закінчитися хоча б нічиєю.

Поки ми невпинно дивилися одне одному в очі, мені раптом пригадався той неочікуваний поцілунок. І я визнала сама собі, що хотіла б його повторити. Навіть якщо Качур дратував мене понад усе на світі.

Його невимушений вираз обличчя віщував щось нехороше. І щойно він розкрив свого дзьоба, упевнилася, що не помилилася.

– Кітті, поїхали до мене? Буде весело!

Свої слова щодо повторення поцілунку забираю назад. Не потрібен мені цей жигало."

Отакі наші котики. Веселі, дотепні, молоді. Обіцяю, що буде цікаво до самого кінця!

Книгу ви можете знайти за ЦИМ ПОСИЛАННЯМ. Чекаю на ваші зірочки та відгуки!

Всім дякую за увагу!