❤️новинка! Вперше у співавторстві❤️

Любі читачі, 

Разом з Адалін Черно запрошуємо вас у нову емоційну історію Небажана для владного боса

— Це я, Вадиме. Тая. Я… Ми з вами зустрілися два місяці тому в готелі. Після того, як ми провели разом ніч, я… завагітніла. У нас з вами буде дитина, — вже зовсім тихо додаю, мнучи в руках багатостраждальну сумочку.

Його брови підскакують в подиву. Вадим окидає мене швидким поглядом з голови до ніг. Невже справді не впізнав? Чи просто прикидається? Та за мить вираз обличчя стає жорстким, кам’яним, злим.

— Крихітко, я схожий на мецената? — з цинічною усмішкою карбує, чим повністю дезорієнтує мене. — Чи, може, на дурня? — гарчить. — Забирайся. І щоб я тебе більше не бачив.

***

Ми провели ніч разом, а потім він поїхав. Я думала, так склалися обставини, але з'ясувалося, що я йому просто не потрібна. 

Я в соцмережах:

Фейсбук (профіль)

Фейсбук (сторінка)

Інстаграм

Телеграм канал

TikTok

Адалін:

Телеграм канал

Тихої ночі! Бережіть себе та рідних ❤️

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Таня Барна
11.05.2023, 13:12:24

Вітаю Вас з новинкою. Книга неймовірна. ДЯКУЮ!!!❤️❤️❤️

Ема Ноель
11.05.2023, 23:07:19

Таня Барна, ❤️❤️❤️

avatar
Адалін Черно
09.05.2023, 22:06:02

❤️❤️❤️

avatar
Олена Гушпит
08.05.2023, 23:38:23

Вітаю!!!❤❤❤

Ема Ноель
09.05.2023, 13:25:28

Олена Гушпит, Дяка ❤️

Інші блоги
Інколи (дуже рідко), але Норман буває людиною
“Накрапав дощ, небо було сіре. Але Норман сяяв. Хоча його обличчя залишалося відстороненим, Джим бачив у ньому якусь безтурботність. Вночі вони обоє не спали. Їм було зовсім не до сну. Вони були стомлені. Але якщо слуга
Вона запропонувала - він погодився!
До речі, про Діану… Повісити в рамочку? Згадую її вчорашні слова. Та легко! Появу Діани я зустрічаю повністю підготовленим: на моєму столі лежить стос звітів про освоєння коштів, виділених мерією та залучених від благодійних
Та нехай дома сидить!
Ми виїжджаємо з маєтку. Королівські гвардійці супроводжують нас, і з боку це здається почесною вартою. Але я знаю, що вони виконують зовсім іншу функцію. Їхнє завдання — простежити, щоб я не втік. Ледь виїхавши за ворота,
Побачаться чи ні?
Неусвідомлено я ще сильніше кутаюся в цупку тканину, втупившись носом у комір і вдихаючи його аромат. Георганов помічає мій рух і, презирливо усміхнувшись, повільно опускає руку в кишеню штанів. — Поміняємося? — тихо,
Трішки одеського гумору до Дня сміху...
— Моя Циля вічно ниє: «Мені носити нема чого, мені носити нема чого!» — Ой, Фімо! Я тебе благаю! Дай їй мішок картоплі, і нехай носить! — Розо Марківно, я чула, що ви таки одружили свого Додика! Ну, і як вам
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше