Трохи роздумів про оповідання +новинки

Мене часто запитують, як почати публікувати свої твори на літературних сайтах, так, щоб одразу тебе помітили і оцінили? 

Скажу одразу — є шанс, що ви викладете одне оповідання або кілька розділів роману і прокинетеся знаменитим. Але це дуже невеликий шанс))

Зазвичай всі, хто зараз має досить популярні профілі, починали з того, що довго й багато писали, набираючи свою читацьку аудиторію. 

Для прикладу, коли я у червні 2019 ( нічого собі, вже зовсім скоро буде четверта річниця)) почала викладати на Букнеті своє фентезі “Земля дощу”, мене читали всього десь до десятка читачів. Ну, багато в чому це було зумовлено тим, що я не знала, як зробити гарну обкладинку ( це вже зараз розібралася з Канвою, Фотостудією та іншими додатками, а тоді щось пробувала в Фотошопі, і виходило досить сумненько)) А ще я гадки не мала, як просувати свої книги і шукати нових читачів. Тому було “маємо що маємо”

Правда, згодом я знайшла як виправити ситуацію з пошуком читачів — почала викладати на Букнеті окрім роману—”довгобуду” ще невеличкі оповідання на різні життєві теми: про кохання, родинні стосунки, роботу, проблеми батьків і дітей… І вони знайшли більш жвавий відгук, бо були короткими і швидко читалися, а ще я їх стала публікувати на своїй сторінці Фейсбук та запрошувати читачів підписатися на мене на Букнеті. 

І таким чином, як кажуть, “процес пішов”))

Читацька родина почала збиратися. 

Зараз нас уже 2552))

Це я до чого пишу: ніколи не варто здаватися. Не виходить щось одне — пробуйте інше, жоден з тих методів, які вам рекомендують, не дає потрібних результатів — вигадайте свій власний! 

До речі, на “Землі дощу” потім зібралося 1427 бібліотек))

А ось збірка оповідань “Життя без коректур”, в якій зібрано перші мої проби пера на Букнеті.

Попри те, що маю багато романів, як сольних, так і написаних у співавторстві, я продовжую писати "коротку прозу". Сьогодні, наприклад, закінчила ще одне своє оповідання, яке бере участь у конкурсі “Любовний трикутник або Геометрія почуттів” — це романтичний детектив “Лялечка”. 

Богдан - колишній поліцейський, що залишив службу після трагічної загибелі своєї дівчини, у якій вважає себе винним. Його запрошує до себе в маєток відомий у кримінальному світі бізнесмен-мільярдер, занепокоєний тим, що в домі відбуваються дивні події, які неможливо пояснити з точки зору звичайної логіки. Богдан знайомиться з молодою дружиною господаря будинку і впізнає в ній дівчинку, з котрою колись разом виховувався в дитячому будинку. Йому належить не тільки з'ясувати, що за "нечиста сила" бешкетує у старовинному маєтку та як це пов'язано з трагічними подіями минулого... Але й переконати Сніжану, що життя з чоловіком-тираном не принесе їй щастя.

Отримала від читачів позитивні відгуки, їм книга сподобалась))  І це мене дуже потішило!

Якщо ви ще не читали новинку від мене — зазирайте! Вона безкоштовна і коротка, читання не забере багато часу. Буду дуже вдячна, якщо поділитесь враженнями від прочитаного! 

А також запрошую до конкурсного оповідання від моєї співавторки Влади Холод 

“Погані студенти молодої кураторки”!

Руслан: «У мене є двоє близьких людей: Дана, дівчина, хоча, скоріше, коханка, подруга дитинства, з якою в нас вільні стосунки, і мій найближчий ворог — рідний брат Дани. З останнім ми бʼємось об заклад, що я зможу закохати в себе першу-ліпшу дівчину буквально за тиждень...»

Анна: «Я — боягузка, і змінила ВИШ, в якому писала кандидатську, просто через те, що Ніколя, мій викладач і коханий, зрадив мені з новенькою аспіранткою. Тепер я клянусь, що ніколи не заведу стосунки на роботі, однак одразу ж встрягаю в історію, в якій на мене поклали око одночасно і мій новий професор, і два моїх студенти, які всього на рік молодше за мене... Професор мене шантажує, а один зі студентів — бісить одним своїм існуванням... Як мені бути, якщо я не хочу міняти університет вдруге?»

Приємного вам читання та чудового настрою!

Хай все вдається, вірте в себе, як герої нашої спільної книги “Шлях ( до) зірки”, яка сьогодні потрапила у топ! Дуже приємно)) Дякуємо за підтримку!