Привіт, сонечки!
Наближаються вихідні, і я зробила все можливе, аби вам було чим зайнятися у ці дні) 
Рада повідомити, що історію Насті та Дениса "Здавайся, сонце" завершено, то я відпускаю їх у вільне плавання) Нехай насолоджуються власним життям))

А щоб розбурхати апетит - ось вам трошки смачненького)

 

- Я вже казав, як сильно тебе кохаю? - обійняв і міцно притис до себе. Найменше, що може зробити для неї зараз - підтримати й допомогти повернути віру у себе.

- Ні, - сумно відповіла. 

- Тоді я зараз тобі кажу - ти в мене найкраща, найпривабливіша та найчарівніша, - кожне слово підкріпляв поцілунком, а руки ніжно пестили бажане тіло. Хотіла чи ні, а Настя почала посміхатися. - А знаєш ще що? - прошепотів на вушко. - Я страшенно скучив за нашими танцями.

- Танцями? - здивовано розплющила очі. До цього ж від задоволення мружила їх і ледь не муркотіла. 

- Ага. Потанцюємо? - попросив, а рука вже знайшла своє звичне місце на її талії.