- Саша… Йому вчора було байдуже на тебе. Коли ти вчора пішла, він продовжував вияснювати стосунки з Дімою. Через це в нього розбита брова. Якби не Ігор, вони б повбивали один одного, - роздратовано сказала Іра.

- Я знаю, - тихо сказала я.

- Після того, як Ігор вивів Діму на вулицю, твій коханий продовжував веселитися. Чесно, я не знаю, що з тобою відбувається. Ти як загіпнотизована. Ми тобі говоримо, яка тебе чекає реальність, а ти віриш покидьку, який принижує, обманює тебе. Я… Я в шоці. Краще розкажи чим закінчилася ваша зустріч з Дімою?

- Ми посварилися, і я попросила його дати мені спокій.

Я закусила внутрішню частину губи, що не дати сльозам вийти на волю. Відвернувши погляд, я подивилася на чашку з кавою.

- Тебе більше хвилює сварка з Дімою. Я права?

- Я не хочу говорити про нього. Мені потрібно його забути. Якнайшвидше. Це буде краще для нас обох. Він повинен зрозуміти, що у нас немає майбутнього, - на очі виступили сльози.

- А ти це розумієш? Як можна кохати людину та забороняти собі з нею бути? – відчайдушно запитала вона.

- Якщо я повернуся до нього, а з Сашою щось станеться, почуття провини доведе мене до психічної лікарні, - не витримавши, сказала я.

- Ось в чому причина. Почуття провини! Як я могла про це не подумати. Так, в тебе воно досить загострене. То ти плануєш, через якусь провину, в якій ти не впевнена, жертвувати собою? – шоковано запитала вона. – Знаєш, візит до психіатра краще не відкладай. Він тобі потрібен вже. Ти мене шокуєш, подруго!