Флірт. Кохання. Та фіктивні відносини. ЗІ Знижкою!

ПРИВІТ, МОЇ ЛЮБІ НАТХНЕННИКИ!!!

СЬОГОДНІ ДІЄ ЗНИЖКА 10%
книгу

«Зухвалий флірт»
(тицяйте по назві книги і перейдете на неї)



УРИВОК:
   «Ченс весь цей час мовчав, але не варто було розраховувати, що він залишиться німим до завершення вечора.

— Неочікувано, Міа. — Він подивився мені у вічі і глузливо запитав: — Чи краще, - «кохана»?

— Вибач, вибач мене. Я просто розгубилась. Ти ж бачив її, ще б трішки і вона своїм поглядом викликала б землетрус.

— Міа, я здивований, але не розчарований. Гадав, що ти занадто,… вибач, але скута - для таких витівок.

— Я не знаю, що на мене найшло. Чесно… не знаю. Я просто зробила це, не обміркувавши. — Чесно сказала я, дивлячись на його зухвалу посмішку.

— Так само, як і поцілунок?

Я гадала, що він про це не згадає, як чемний кавалер, але ж він не такий. Ченс це сама зухвалість.

Червоніючи, я промовила:

— Так.

— Дуже дякую. — Він швидко облизав губи. Мої слова його зачепили.

— Я не те мала на увазі.

— Ага.

— Ченс… Я ніколи не зізнавалась в чомусь подібному, можливо просто… поцілунків ніколи таких не було,… — Я важко дихала, моє серце шалено калатало у скронях, але все ж таки, я продовжила. — Проте, я можу з впевненістю сказати, що поцілунок був неймовірним і бажаним… дуже – бажаним.

— Ого!

— Не те я хотіла почути, але теж зійде. — Сумно усміхнулась я, а потім опинилась в руках Ченса і його губи накрили мої. Я віддалась під його контроль і здається нас занесло. Ми стояли посеред вулиці, і цілувались, немов нікого довкола і не було.

Це знову сталося… я зробила крок назад.

— Чому ти завжди тікаєш? — Він важко дихав, торкаючись долонями мого обличчя. — Тільки ти даєш волю бажанням, - ти лякаєшся та тікаєш.

— Це не правда. — Важко зітхнувши, я похитала головою. — Не знаю. Ченсе… ми сто відсотково не пара, ти і сам це знаєш, але я тебе благаю, допоможи мені. Піди зі мною завтра до батьків.

Я дивилася в його очі і бачила там образу та навіть біль. Що його заділо? Невже так важко зіграти роль кавалера одного дня?

— А що потім, Міа? — Його руки опустились з мого обличчя.

— Потім буде потім. Скажу, що ми розійшлись. — Знизила плечима я і огорнула себе руками.

— А що ж я отримаю за це? — Його інтонація стала холодною, а очі і досі видавали образу.

— Я допоможу тобі, як юрист. Тобі ж потрібна була допомога».

УРИВОК:
«— Настільки я нівроку?

Я широко посміхнулась його запитанню.

— Ти і сам це знаєш, але ж вам чоловікам треба це чути, правда?

— Саме так. Ми самозакохані та егоїстичні.

— У всьому?

— Ні.

— Наприклад?

— Доки жінка не викрикуватиме моє ім’я, я не зупинюсь. Тож в деяких речах ніякого егоїзму. — Хоча я і хотіла забрати свій погляд, я не змогла цього зробити. Мені подобалося те, що я чую, хоча я і червоніла від маківки до пальців на ногах. Він же зухвало, самовпевнено дивився на мене і посміхався кутиками губ.

— Зрозуміло. — Я прочистила горло і зробила великий ковток «Мімози».

— Не це я хотів почути.

Я хмикнула і мої брови піднялись вверх.

— А що я мала б сказати на такий зухвалий флірт?

— Що ти б хотіла переконатись в цьому. — Він нахилив голову на бік і безцеремонно дивився на мої губи, наче вже поїдав їх.

— А чи не занадто самовпевнено, Ченс?

— М-м-м… моє ім’я з твоїх полуничних губ, це як нагорода. Але я б хотів, щоб це було голосніше. І так, я самовпевнений, особливо коли відчуваю, що ми на одній хвилі.

— Ми? На одній хвилі?

— Так. Можливо, ти і сама не знаєш, наскільки ти розкута, але твоє тіло кожного разу тебе видає. — Він вказав поглядом на моє декольте.

О, Господи! Зі мною таке вперше! У мене «радари», які спіймали «його хвилю».

Я склала руки на грудях і відчула, як червонію. Мені було ніяково та соромно і я відвела погляд. — Капець… — Тихо прошепотіла я.

УРИВОК:
«Вечір здавався довгим, бо я не міг дозволити собі все, що малювала мені уява, але попри це – було дуже класно та затишно. Я сподобався всій родині, так само, як і вони мені. Тільки бідолашна Міа не могла зупинити потік думок про те, що ми забрехались, - це я добре бачив в її очах, коли батьки говорили про нас.
   — Дякую за вечерю… — розпочав я, але мене перебила тітонька Моніка.
   — Не зрозуміла я чогось?! Вже пізно – ти нікуди не йдеш!
   — Щиро дякую за запрошення, але…
   — Міа, скажи щось! — Насупилась Моніка та подивилась на неї, як сокіл на здобич. — Ти, що відпустиш коханого серед ночі?!
   — Е-е-е… ні. Звичайно, що ні… Але ж у нас всі кімнати зайняті. — Я дивився на те, як вона виплутується, а сам пестив її колінце під столом, змушуючи ще більше нервувати та не мати змоги зосередитись.
   Моніка розсміялась.
   — Заради Бога, Міа! Ти доросла дівчинка. У тебе здоровенне ліжко.
   Міа видихнула і повернулась до мене.
   — Ченсе,… дійсно вже пізно… залишайся.
   Чесно, я був шокованим. Гадав, що вона щось вигадає і відправить мене до готелю.
   — Ти впевнена, Міа?
   — Звичайно, що вона впевнена! — Хмикнула тітка Моніка і додала: — Ну нам час йти. Але дивіться мені, не наробіть дурниць, як мене не буде. Знаю я вас. — Похитала вона головою, встаючи зі стільця. — Сестричко, ти тут подивись за ними. — Промовила вона до мами Мії.
   — Обов’язково. — Відповіла та і посміхнулась до нас з Мією.
   Попрощавшись з тіткою і її сімейством, та побажавши гарної ночі усім присутнім, ми з Мією поспішили до її кімнати. Зачинивши двері, вона подивилась на мене і хотіла щось сказати, але я її перебив:
   — Не хвилюйся Міа, я намагатимусь бути чемним. — Підморгнувши їй, я посміхнувся.
   — За себе не можу сказати. — Підморгнула вона навзаєм, і закусивши губу, намагалась стримати сміх.
   Я поглянув через плече на двері. Розвернувшись, я зачинив їх на ключ і нахабно посміхнувся до Мії.
   — Ну, що пограємо? Чи ти тільки на словах спритна?
   — Е-е-е… Ченсе… ми в будинку моїх батьків, ти… ж… сам… говорив… тож…
   — Ми тихенько… — Я підійшов до неї впритул і широко посміхнувся.
   — Ченсе… як що до твого прохання…
   — Якого? — Торкаючись її волосся, я бачив, як бентежу її. Мені це подобалось.
   — Ну… як це… тобі ж потрібен був юрист.
   — Не та тема для розмов, яку я зараз хотів би обрати, знаходячись у спальні. — Мої пальці торкнулись її шиї».

А ще сьогодні діють знижки у моїх любих колег!!!

Мар'яна Доля, Холод Влада – книга Служниця


********
Моя сторінка на Букнет
 Моя група фейсбук
Моя сторінка на фейсбук
Мій інстаграм
тік-ток