Доброго ранку.

  Дорогі читачі, запрошую до продовження

«Підкинутий шанс».

   Щойно додала дуже смачний уривочок. Впевнена, вам сподобається. ))) Підслухаємо розмову героїв про делікатну сферу життя, і не тільки…

   «Затиналася, тремтіла, голос охрип. Ледве вимовила ті кілька речень. Чоловік трохи розгублено підняв брови. Глибоко вдихнув. Подумав якусь мить, а потім тихо відповів:

−  Ліно, йди сюди.

   За руку повів її і посадив на диван. Сам сів поряд, а потім згріб схвильовану жінку собі на коліна, обійняв. Ліна ще більше зніяковіла, червона, як маків цвіт. Бачив, що вона дуже соромиться, хоч і не відштовхує. Що ж таке?

  Лагідно запитав:

− Сонце, я розумію, що тобі нелегко, бо все дуже швидко. Мені нічого не станеться, якщо…»

   Щиро запрошую додавати книгу до бібліотеки, якщо ви ще не з нами, ділитися враженнями в коментарях. Історія набирає обертів.

   Усім бажаю легкої і радісної суботи. Хай сьогодні вам вдасться відпочити. І сама про це мрію, якщо чесно)))

  З любов’ю, Лана Іссан.