Знижка на історію, "Лютий ворог".

        Вітаю, мої натхненники!!!

Сьогодні діє знижка на роман, "Лютий ворог".

Історія, Софії та Івана. 

Від ненависті до кохання; 

Протистояння характерів;

Спільна справа;

Справжні почуття;

Уривок.

— Софі, що з тобою? Чому ти така знервована? Що трапилося?

Гальцева сперлась у рукомийник повернувшись спиною до дзеркала.

— Дістало все. Федоров теж дістав?

— Це ж твій бойфренд! Що не так?

Дівчина зітхнула глянувши на подругу яка виглядала теж ефектно. Сукня відомого бренду червоного кольору, дорогі цяцьки, туфлі теж червоні на довжелезній шпильці.

— Уже колишній. Відсахнулася Софія і з’їхавши з теми запитала.

— Ти одна прилетіла?

— Так! Посміхнулася Анжела. — Томас має важливі зустрічі, тому був вимушений залишитись. Кажучи по правді, він не хотів мене відпускати, ледь вдалося вмовити.

Софія, замислилася, хотілося покинути все, не було бажання навіть спілкуватися, хоча не бачилися з Анжі вже давно.

— Що сталося? Чому Федоров, став твоїм колишнім? Ви ж уже півтори року були разом, що не поділили?

— Анжі, будь ласка, не діймай. Зітхнула Софія. Ми тільки вчора розійшлися... Знаєш як болить?!! Вона не жалілася та поки була не готова спілкуватися на цю тему.

Анжела зі співчуттям дивилася на подругу, Гальцеві найменше хотілося, щоб їх шкодували.

— Анжі, все буде добре. Невпевнено запевняла вона. Може не зараз, може трохи згодом, але точно буде добре.

Шатенка з зеленими очима й стрункою фігурою, посміхнулася погодившись, аби підтримати Гальцеву.

— Обов’язково буде, Софі. Вона пригорнула дівчину до себе і прошепотіла. — Як я скучила за вами усіма.

В дамську кімнату увійшла Поліна, побаченим була приємно вражена, посмішка з’явилася на її вустах.

— Ей, дівчулі! Ви чому тут застрягли, там з усіма цікавіше... Ходімо. Ангеліна всіх чекає.

Софія важко зітхнула, хотілося побути на одинці та нічого не вдієш, вона змушена відбути це свято, по іншому ніяк.

Дівчата подалися у зал, де лунала повільна музика, Олег відразу запросив Софію на танець, але Ангеліна нахабно забрала її у нього, та тішилася дівчина від цього не довго. Виявилося Слісарчук забрала її для того аби познайомити з сусідом по столу.

— Софі, познайомся — це Іван, давній товариш В’ячеслава.

Гальцева стримала важкий стогін й подала руку чоловікові навпроти.

— Дуже приємно. Для так годиться промовила вона бажаючи, щоб це знайомство як найшвидше закінчилося.

Іван тримав її прохолодну, маленьку руку у своїй великій і гарячій долоні й відверто дивився в очі, зрештою промовивши приємним тембром.

— Мені теж дуже приємно.

Чоловік, що тримав її руку надто довго виявився доволі симпатичним, але зараз вона не могла на все реагувати адекватно. Біль образи на всіх чоловіків був надто сильним. Софія хотіла забрати свою руку з його, та він стиснув її не відпустивши й загадковим тоном, чи то запитав, чи поставив перед фактом.

— Потанцюємо?!!

Читати тут

                          Приємного читання!!! ❤️