Привіт) Зізнавайтесь, читаєте коротку прозу?) Я от з часом впевнююсь, що з нею важко працювати. От наче є, але вона дуже легко забувається. Зате є один плюс - читати легко) В мене є кілька таких) Ловіть.

Нещодавно написала маленьку казку - "Анна та будиночок з ґудзиками". 

Анотація до книги "Анна та будиночок з ґудзиками"

Якось Анна випадково потрапила в магічний будиночок, який знав усі її таємниці. За кожен добрий вчинок він давав їй ґудзик, а за поганий — відбирав його. Чи вистачить дівчинці добра у своєму серці, щоб повернутися додому?

А ще є любовна історія - "Пташко, чому ти сьогодні мовчиш?"

Анотація до книги "Пташко, чому ти сьогодні мовчиш?"

Анна народилась німою. Все своє життя вона бачила лише жалісливі погляди, чула зневажливі слова та була для оточуючих цікавою тваринкою. Ще б пак, українка з корейським корінням!

Все, що вона мала хорошого — соціальну мережу для авторів. Місце, де її сприймали не за зовнішність чи голос, а за думки. Тому, вона оберігала його і відділяла від реальності. Аж доки там не з'явився він.

Він, котрий не бачив її калікою. Він, якому було байдуже на її батьків. Він, котрий зумів об'єднати дві реальності в одну.