Знижка На 2 Книги

ВІТАЮ, МОЇ ЛЮБІ БУБОНЬКИ!!!

Сьогодні діють знижки на дві мої книги.

«Нахаба в моєму будинку»
 та
 КАРТЕР & СОРАЙЯ. КАЗКА ДЛЯ ДОРОСЛИХ»

Історії кохання, які відбуваються в будинку «така собі солодка пастка».
Перша пара потрапила в аферу (тепер будинок один на двох).
Друга пара у сніжному полоні (і знову – будинок на двох).


«НАХАБА В МОЄМУ БУДИНКУ» - 10%

(тицяйте по назві книги і перейдете на неї)

Уривок:
Задивившись на те, як він відв’язує човен і береться за весла, я відчула жар скрізь, де його можна відчути. Його м’язи заграли, а жили прокинулись під шкірою, зваблюючи мене ще більше. Фантазія про те, як його руки досліджують моє тіло, зробили свою справу і я, як ідіотка солодко зітхнула. Очі Домініка піднялися на моє обличчя, і усміхнувшись, він підморгнув мені. Відвернувшись, я продемонструвала, що він на мене немає впливу.

Ідіотка!

Відпливши на середину озера, він звернувся до мене, полишаючи весла.

— Почну подобатися вам… хоча б спробую. — Його усмішка була непідробною та щирою і це мене підкуповувало. Він обернувся, і діставши наплічник, який лежав позаду нього у човні, поклав між своїми ногами. Дивлячись мені у вічі, Домінік дістав звідти термос та дві невелички бляшані чашки, як для походів. В цей момент в мене дійсно прокинулося нове бажання – обійняти його. — Ну, як? Вже більше подобаюся?

— Занадто носа не задирайте. — Я посміхнулась. — Проте… так, ви мені більше вже подобаєтеся.

— Я ж казав.

— Досить вже. Наливайте скоріше кави.

— Ви завжди така нетерпляча?

— Можливо… Не знаю. Ніхто мені ще такого не говорив.

— Я не хотів образити. — Він простягнув мені чашку з ароматним напоєм і мені здалося, що світ став однією великою веселкою.

— Ви мене не образили, але приємно, що в вас прокинувся джентльмен.

— Хто сказав? Я ж Нахаба – забулися?! — він надпив кави і промовив: — Не сьорбайте дуже, бо рибу налякаєте.

Домінік намагався жартувати там, де по його дозволеній шкалі мені можна було його похвалити. Він віджартовувався і це означало, що він не хвалько і, тим паче, несамозакоханий кретин,… але Нахаба.

— Тепер я вас впізнаю, Нахаба.

— Як швидко пройшла любов… — він театрально зітхнув і ми розсміялись.

— Чоловіки завжди щось партачать. — Знизивши плечима, я забрала погляд.

— Так само, як і жінки.

Тепер ми дивилися у вічі одне одного і шукали в них таємниці минулого.

— Ви будете ловити обід, чи ні?

— Так, звісно.

Я дивилася, як він підіймає спінінг і починає готувати все для риболовлі. Мені було цікаво спостерігати за його діями і за тим, що відбувалося довкола. Я давно не була поза містом і, тим паче, не відпочивала ось так. Проте, зараз… я дійсно насолоджувалася. Тиша… ранок… аромат води та цікавий чоловік навпроти. Світанок пробирався крізь ліси над водою, і от перші промінці сонця потрапили на мою долоню. Я задивилась на пальці, на ледь помітний слід від обручки і відчула себе по-справжньому вільною. Мій колишній чоловік не був винен в тому, що ми не змогли бути справжньою сім’єю, - просто ми занадто… схожі. — Дякую.

Домінік подивився у мій бік і його брова, як завжди вигнулась дугою.

— За що?

— За цей світанок.

Він усміхнувся і тихо промовив, забираючи погляд:

— Прошу. Звертайтесь, якщо захочете прогулятись болотом…

— Домінік, я дійсно вам вдячна. Просто прийміть мою подяку.

Він знову подивився мені у вічі.

— Будь ласка, Скарлетт.
 

КАРТЕР & СОРАЙЯ. КАЗКА ДЛЯ ДОРОСЛИХ» - 10%
(тицяйте по назві книги і перейдете на неї)

Уривок:
   — Зігріваєшся? — Вона хитнула головою у бік келиха.
   — Я б хотів зігрітись трохи інакше, але…
   Сорайя почервоніла і забрала прядку чорного, як ніч волосся за вушко. Ці янгольські дії зовсім такими не є.
   Грішниця. Звабниця. Білосніжка.
   — Це взагалі твій будинок? — Змінюючи тему, вона підійшла трохи ближче.
   — Це будинок моїх батьків.
   — А де вони зараз? — Безтурботно поцікавилась вона.
   — Я на сповіді? — Огризнувся я і зрозумів, що знову косячу, але вже було запізно щось пояснювати, вона відкрила свого червоного ротика.
   — Ти завжди такий нестерпний? Чи тільки зі мною? — Її чорні брови зійшлисся на переніссі і мені здалося, що Білосніжка зараз розіб’є мені носяку.
   — Я нестерпний? — Хмикнув я. — Ти напевно погано пам’ятаєш, я тебе врятував, я тебе забрав до себе додому і я запропонував тобі спекотну ніч… Хіба нестерпний – це запропонував би? — Я пронизував її поглядом і врешті-решт запитав. — Вип’єш?
   — А хіба в твоїй компанії без цього можна?... Навряд. Тож, залюбки. — Вона вкусила себе за губу, і я набрав повітря та тихо видихнув. Білі зуби на червоних губах робили такий ефект, що я забував її слова. — Ох! А ти бува не хочеш мене отруїти та спекатись? — Тепер ці самі губи утворили театральне «О».
   — Я б краще тебе...  — Я замовчав і усміхнувся.
   Я передав склянку Сорайї.
   — Дякую.
   — Не бійся, я не споюю жінок, щоб скористатись ними. Це добровільно.
   — Дивно, що вони погоджуються спати з таким нахабою, як ти.
   Вона взяла з моїх рук склянку і поспішила піти, але я схопив її за талію, і притуливши до себе, поглянув у вічі.
   — Ти була за мить від того, щоб сказати мені так, Білосніжко. — Я торкнувся носом і її носика. — Тобі нагадати?

сьогодні діє знижка на книгу моєї колеги

Мар'яна Доля – книга Тисячу років тому. Лицар та королева


********
Моя сторінка на Букнет
 Моя група фейсбук
Моя сторінка на фейсбук
Мій інстаграм
тік-ток