Що краще — одна ідеальна чи багато, але різних.
Я не про дівчат, якщо ви про це подумали. Йдеться про книги.
Стрічали термін «автор одної книги»? Це про тих, хто легко чи важко, не суть, зміг дописати до кінця текст і поставити крапку. А от далі не сів писати наступний шедевр, а присвятив усього себе і свій час тому єдиному дітищу. Причому в усіх шарах та ракурсах.
Почнемо з умовного «невдахи»
Перше, — засів читати та перечитувати, намагаючись довести рукопис до ідеалу. Присвячуючи цьому безконечному процесу весь вільний час.
Друге, — став носитися з ним, як з писаною торбою, тикаючись по черзі чи гамузом в усі доступні видавництва. І не вгавав, незважаючи на відмови.
Третє — підключився до всіх можливих соцмереж, аби розповідати там про свою книгу.
Одним словом, людина, після написання книги, присвятила їй і її просуванню все своє подальше життя, не бажаючи змиритися з тим, що твір не оцінили належним, на її думку, чином.
Наступний тип «щасливець»
Завершений твір виявився насправді вдалим, або потрапив у відповідну течію і побачив світ у вигляді паперової книги. Тож автор не придумав нічого кращого, як розлягтися на лаврах, купаючись у славі і намагаючись якомога більше заробити на реалізації кінцевого продукту.
Реклама, промоції, інтерв’ю, розповсюдження і т.п. заходи, які не належать до письменницького ремесла, а виключно робота торговця.
На жаль, особисто знаю десятки талановитих хлопців, які так довго носилися зі своїм вдалим первістком, що потім, за десятки років так і не змогли написати нічого нового. Бо перегоріли.
Спитаєте, що між ними спільного? Найгірше… Обидва змарнували відпущений їм час, який вони могли б витратити для написання чергових творів. Можливо, найкращих, найяскравіших з того, на що вони здатні.
Напевно, трохи сумбурно… Тож, зроблю резюме.
Бережіть час, бо ніхто не знає, скільки його в нас залишається. Не витрачайте на другорядне, а пишіть. Пишіть… Другу книгу, третю… п’яту. Десяту. Не зупиняйтеся. Чим більше напишете, тим краще і швидше опануєте ремесло — бо це досвід, який не замінять жодні поради та настанови. А чим краще станете писати, тим більше шансів, що вас раніше чи пізніше, помітять і надрукують. Не марнуйте вогонь, який палає в серці. Дайте йому шанс розгорітися яскравіше.
Успіхів і натхнення.
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиІноді краще написати одну чи дві книги, як Маргарет Мітчел або Харпер Лі, які залишиться надовго, ніж плодити десятки графоманських одноднівок.
Наталка Черешня, Мої оплески )
Сивина в бороду - біс в ребро)))
І навіщо починати блог із порівняння гострого з м'яким? Так і пишіть одну ідеальну або багато не ідеальних. Принцип "Бритви Оккама" теж має сенс. Я думаю, якщо світ раптом позбудеться пари мільярдів "різних" творів (не тільки ваших, мого зокрема) - ніхто навіть не помітить :) Загалом для мене вибір між одним ідеальним і купою не ідеальних не такий очевидний.
Валера Дорович, ну, хоч хтось )
Дякую. Логічно кажете. Варто писати далі, не зациклюватися на одному творі. Хоч для мене це не питання вибору, а просто не уявляю себе сидячою над одною книжкою роками. Це ж до смерті нудно, яка б вона не була.
Успіхів ))
Dana, Так, буває, що історія виходить довшою, ніж здавалося напочатку. Хочеться розкрити все належно. Головне щоб то не був процес на багато років. ))) Хоча, може комусь і так добре. )))
Цікава тема, як на мене. Мене от завжди дивувало, чому деякі автори більше нічого не написали абож написали мало. Ті ж самі "Звіяні вітром" чи "Хатина дядька Тома". А тепер, гадаю, що все залежить від того як автор пише книгу: легко або важко. Сама я пишу важко, в тому сенсі, що я пропускаю всі емоції героїв через себе, той план, що я собі уявляю ніколи не оживає на папері й на виході отримую зовсім іншу книгу, хіба що ідея залишається на місці. Тому, хтозна, може з автора та книга висмоктала всі соки і він або вона подумали: та ну його до фраса, в мене є чим зайнятися.
Таміла Калас, Зрозуміло, що іншу. Яка ви розсудлива))) Я от в підлітковому віці вважала, що щастя в кінці любовного роману має бути і хоч там що закортіло тому противному автору))) А відтак, прочитавши "Скарлетт" Александри Ріплі, отримала втілення своєї мрії. Зараз же вважаю, що Мітчелл ненавиділа Скарлетт, особливо це відчутно в англомовній версії. Стільки там презирства до того, що на думку авторки, героїня не леді, погана мати і так далі. Це все у тому як вона описує її дії. Яка свята Мелані й яка погана Скарлетт))) тому і щасливого кінця нема.
Дійсно правильні слова про час. Не можна його марнувати. Я це тепер по собі знаю , бо довгий час сама ж забороняла собі писати. Все думала, що то нікому не буде потрібно. А коли наважилася, то зрозуміла скільки часу втратила дарма.
Ann BoSe, Буває. Можливо, та пауза була вам необхідна, щоб переступити на інший щабель мислення. Я теж, після виходу свого першого роману не писав майже 10 років. Не хотів, і все. А потім, як греблю прорвало. ))
Вітаю! Я з таким питанням : у вас немає ютуб-каналу, я б підписалася))) Все дуже цікаві теми ви піднімаєте в своїх блогах.
Очеретяна Кішка, Доброго. Канал є. Але там лише оповідання начитані. А "уроки" )) я не практикую
Я першу свою велику книгу писав три роки) Ну як писав... Спочатку написав половину десь за пів року, потім два роки не писав, і вже через два роки сів і за три місяці її дописав. Вичитував я її довго, потім ще три місяці перекладав) Хотів почати викладати в грудні, і вирішив ще раз передивитися русизми, передивився... А там перші два розділи стилістично відрізняються від того, що писав далі. Не знаю як інші пишуть кілька книжок одразу. Я тримаю в голові стільки інформації по одній книжці, що на виправлення старої немає часу і сили.
Олег Говда, Та я вже знайшов ритм, завдяки якому я можу довести історію до кінця. Перемикатися на іншу історію для мене не варіант, думка втрачається. Треба закінчити ту, над якою я зараз працюю, щоб добре відредагувати першу)
Гарні слова)))
Софія Вітерець, Дякую )
Дякую за ваші поради. До речі колись ще до Букнету, я писала багато і швидко, тому що не відволікалася ні на що. З дурості правда знищила пару своїх книг, наприклад фантастику під назвою "Раумпіль" за нею досі шкодую, але повернути не можу.
Таміла Калас, Спробуйте. це буде корисний досвід. Перебрати новими очима стару тему. Для професіонального розвитку - дуже помічне. Адже коли пишете щось нове, то мимоволі пливете на хвилі нового, незвіданого і на дрібниці час не витрачаєте. А тепер, коли все вже написано, якраз усі недоліки і буде видно. Виправите - буде шедевр. І це не зовсім те, що сотий раз старе вичитувати, тут уже буде творчість присутня, просто іншого рівня. Не твір, а переказ
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати