...Незнайомець, подякувавши, зняв капюшон і мовчки сів на запропоноване місце. Тарас, не відводячи погляду від дивного молодика, запитав:

— Пригостити тебе кавою?

— Не відмовлюсь, - нахабно посміхнувся чоловік...

...Кавова машинка затріщала, перемелюючи зерна, зашипіла і стаканчик наповнився ароматним напоєм. Тарас повільно взяв напій і підійшов до столика. За весь час, поки він робив каву, незнайомець не відводив від хлопця очей, спостерігав і посміхався кривуватою посмішкою.

Тарас мовчки поставив стаканчик на стіл і поглянув на годинник. А незнайомець, зробив ковток так, наче кава зовсім не гаряча.

— Смачно, дякую. Саме так, як я люблю.

Ці слова повернули Тараса до реальності і він поглянув на чоловіка. 

— Будь ласка, пий на здоров‘я, - промовив, споглядаючи за незнайомцем, який дивився на нього так, наче вони знайомі сто років.

— Ти, звичайно ж, не впізнав мене… - сказав і допив каву одним ковтком.

Тарас трохи задумався, уважно розглядаючи обличчя хлопця. Дивне відчуття промайнуло, ніби й бачив колись, а ніяк не пригадує де, та за яких обставин зустрічав його. Навіть зовнішній вигляд хлопця не здивував Тараса. Він довгий час прожив в яскравому місті Амстердам, а там таких чудернацьких типів хоч відбавляй...

... — То ми знайомі? - трохи різкувато запитав, бо ця ситуація починає вже дратувати.

— Так, знайомі. Але ти маєш пригадати все, а я спробую тобі допомогти, бо часу у нас обмаль…

Незнайомець, посміхнувшись, трохи нахилився, щоб ніхто не почув того, що він зараз буде говорити. Тарас насторожився, але ця вся ситуація аж нітрохи не лякала його. Він може себе захистити...

...Отже, хлопець вирішів підіграти співрозмовнику і також нахилився, щоб нарешті вислухати цього дивака та поїхати собі далі. У нього є справи набагато важливіші за цього пришалепкуватого чоловіка. Якби не татуювання на плечі незнайомця, Тарас не затримався б ні на мить довше. 
.