- Слухай, Персія, - Тревор подивився в бік вікон маєтку, - придивись за нею. Як би там не було, але вона мені не подобається. Навіть не знаю, що в голові нашого герцога.
- Придивлюсь, - кивнула Персія, - до речі, через два тижні ми з тобою супроводжуватимемо її на примірку весільної сукні. Тож, будь ласка, не загубись ніде до того часу, не примушуй мене шукати тебе за допомогою магії.
- А ти часто шукаєш мене?
- Коли ти тікаєш від своїх обов’язків в надії, що я тебе прикрию і перероблю всю роботу за двох!
- Моя люба Персія, моя місячна квітко, за це ж я тебе і люблю!