Вітаю всіх!

Поки Рей з компанією розробляють плани з визволення Ліари, що робить сама дівчина? Що взагалі з нею відбувається? Сьогодні буде і про неї у новій ГЛАВІ.

Невеликий уривок: 

Перед нею постав високий яскравий блондин з очима, колір котрих дуже нагадував королівські: практично бірюзові. Витончені риси можна було б назвати гарними, якби не відразливий вираз, що їх спотворював. Вона вже знала, хто перед нею.

– Обіцяю, – прохрипіла, наливаючись люттю, – коли доберусь до твоєї горлянки – рватиму її довго й методично, насолоджуючись криками!

Відповіддю був знущальний регіт:

– У твоєму становищі я був би більш ввічливим, – він стрімко схилився й вхопив її за горло, – оскільки зараз твоя тонка шийка в моїх руках! – його нігті боляче врізались їй під шкіру.

– Ну, то задуши! – виплюнула йому в обличчя. – Чи без тімор ти на це не здатен? Вся твоя могутність – у перевазі сил. А нащо ти сам здатен? Воювати із закованою у кайдани дівчиною?! – вона сипло сміялась. – Як по-чоловічому! Тільки й вмієте, що підкрадатись потайки й красти те, що вам не належить! Потвори! Жалюгідні й жадібні!

За мить Ліара вже відлетіла до стіни й боляче приклалась головою, аж в очах потьмарилось, але з останніх сил трималась за свідомість – їй не можна з неї випадати!

Всім миру й злагоди!