Ще одна захоплююча історія з моєї бібліотеки

Вітаю!

Хочу порадити до прочитання всім моїм читачам книгу, яку я й сама з задоволенням читаю. Це дуже емоційна легка історія, де за гумором і пристрастю ховається дуже драматичний сюжет. Тема, яку порушують авторки в романі, чіпляє всі струни серця. Зараз ви й самі в тому переконаєтеся.

Отже, головна героїня Марта після розчарування у власному житті наважилася на те, щоб вдочерити дівчинку з притулку. Прийомна дитина стає єдиним сонцем її життя, біля якого вона зігрівається, зцілюється, знову хоче жити.

Однак, одного дня з'являється чоловік. Він запевняє, що біологічний батько Лесі і хоче забрати її. 

Авжеж, Марта не віддасть йому свою перлинку. Та як їй вистояти в боротьбі проти нього, коли він багатий, має зв'язки, крім того надзвичайно вродливий і спокусливий. Він хоче відвезти Лесю в Неаполь і дозволяє Марті їхати з ними. Але на правах кого житиме прийомна мама його доньки в будинку, де на нього чекає ревнива наречена?

Боротьбу лише розпочато…

Звісно, це книга від Юліанни Бойлук і Анни Пахомової Спокута любов'ю

Уривок для ознайомлення:

- Марта! - з подивом чую своє ім'я. Повертаюсь на звук. Чоловік мені не знайомий.

Кидається в очі його зріст. Він справжній велет супроти моїх метр п'ятдесят п'ять. Широкий в плечах, зі статурою атлета. Здається сорочка на його біцепсах може тріснути в будь-яку мить. Обличчя вольове, безперечно мужньо-красиве. Високі вилиці, прямий ніс, темні брови, пом'якшують його різкість лише довгі пухнасті вії. Він невмолимо схожий на когось знайомого і близького.

Розумію, що занадто довго розглядаю незнайомця. Він теж ніби прицінюється до мене.

- Ви до мене зверталися? - питаю, коли мовчання вже стає нестерпним.

- Ти забрала дещо моє, - каже він.

- Не пам'ятаю, щоб я вас взагалі десь зустрічала, - мене дуже сильно бентежить те, що він мене знає. Хто він, красунчик з обкладинки журналу і очима темними як смертний гріх? - Тому ваша фраза дивно звучить. Що такого я могла у вас взяти?

- Її, - кивок за паркан, де видно як з іншими дітлахами грається Леся.

Серце моє ніби крижаніє. До горла підкочує важка грудка. Я машинально хитаю головою.

- Вона тільки моя. Офіційно.

- Це ми ще побачимо, - голос незнайомця ріже нерви як скальпелем.

***

Сідаю за стіл, підсуваю до себе пиріжок. І в цю ж мить мені на плечі опускаються чоловічі руки.

- Ти така напружена, - каже він, пробігаючись пальцями по м'язах.

- Хіба з тобою розслабишся? - добре що їсти не почала, інакше б вдавилась.

- О, зі мною можна як завгодно розслабитись, - я не бачу його обличчя, але сам тон - ніби струмом мене прошиває. - Я знаю купу цікавих точок на тілі, - пальці починають погладжувати мою шию. Лагідно, навіть лоскотно, а місцями натискають сильніше. Мені дуже подобається. Навіть хочеться заплющити очі і забути, що все це неподобство робить саме Арсен. Просто поринути в приємні відчуття. Його руки то опускаються до передпліч, то повертаються до шиї, розганяючи тепло. Збираю себе до купки і зусиллям змушую голос слухатись:

- Припини! Цим ти нічого не доб'єшся, - кажу чоловіку.

- Тобто масажу у відповідь не буде? А у мене шия від кермування затерпла…

- Дурний дешевий підкат! - кажу йому я.

- Я просто намагаюсь налагодити з тобою контакт!

- Не з того кінця ти його налагоджувати намагаєшся!

- Хочеш поговорити про кінець?

Мої щоки вже палають. От як з ним можна вести бесіду? Якщо він примудряється розлютити і вибісити мене всього парою фраз?

- Якщо тобі є що обговорювати - то чом би й і ні? - солодко усміхаюсь.

- Це ти на що натякаєш? Не забувай, я все ще тримаю твою шию.

- Моя шия - це все що світить тобі потримати.

- Ти мене провокуєш, - серйозно так заявляє Арсен.

- Придушити мене? - я відверто сміюсь. Ця перепалка мене несподівано починає навіть розважати.

- Ухопитись за щось інше… більш суттєве ніж кістлява шия.

- Тільки посмій!

- І що ти зробиш? - його рука починає сповзати з мого плеча нижче, я вклякаю, сполохано. Він же не зробить цього? Десь тут моя мама і дитина! Я вже бачу як засмаглі пальці по моїй футболці підкрадаються все нижче, і пульс збивається, серце починає стрибати, шкіра під тканиною горить. Треба це спинити… щось сказати…

Читати книгу тут