Привіт усім красуням!!!

Я повернулся і одразу виклала оновлення книги Йому призначена 2, тому можете сміливо читати, сьогодні Змій наважився розповісти Катерині важливе))) 

Стосовно новинки....та-дам, вона вже на сайті!! В соц мережах я анонсувала її і кидала вам уривок)) Ми голосували за обкладинку, і найбільше голосів було за ту, яку я створила спільно з нейромережею. Вона краще підходить під настрій книги. 

Вже з перших сторінок ви зрозумієте чому. Історія буде цікава, сповнена емоцій, почуттів на межі, ненависті, мрій, бажань, протистояння і складних виборів.  Я вже давно не писала нічого у молодіжці, тому, буду дуже вдячна вам за підтримку. 

До речі, назва Безжальний це не просто назва.

Це про характер нашого головного героя.

Анотація до книги "Безжальний"

Моє життя змінилося, коли довелося залишити рідну країну та переїхати до тітки, у Штати. Поспішаючи на пари я ледве не збила з ніг хлопця, який після такої зустрічі забажав перетворити моє життя у пекло. І все б нічого, та спершу він вирішив вказати моє місце, а потім перетнув межу, вправно зігравши на страхах. Саме це стало початком ненависті між нами, моєї повної зневіри і його шаленого бажання зробити мене його трофеєм.

Уривок:

Він всміхається. Білосніжні рівні зуби привертають увагу. Гарно окреслені губи притягують погляд.

— Тоді пішли зі мною на вечірку. Загладиш провину! 

Вигинаю здивовано брови. 

— Я ні в чому не винна, щоб відчувати провину!  

— Як це? — удавано дивується. — Як же сьогоднішній ранок? Ти ледве не розтрощила мені кістки, — хмикає. 

— Не думала, що такого здорованя можу знести з ніг, ще й кістки йому потрощити. Можливо варто попити вітаміни? — сичу у відповідь, потай поглядаючи на викладача. 

— Лише з твоїх рук. 

Злюся вже. Краще б лекцію слухала, а не його порожню балаканину. 

— Обійдешся. 

— Отже, відмовляєш мені? 

Відвертаюся. 

“Ігноруй його, Лілі. Ігноруй. Це просто.”

Він підсувається, повертається усім тілом до мене й хапає за підборіддя. Змушує поглянути на себе. В очах жага, бажання, щоб слухняно виконувала те, що хоче. Мрії ламати щось і когось. 

— Відповідай, — вкрадливо шепоче. 

— Відмовляю, — промовляю слухняно. — Тепер припиниш торкатися? 

Одразу забирає руку й відсувається. Вириває папірець з зошита й щось там пише. Потім всовує у мій зошит. Не встигаю прочитати, як викладач каже, що пара завершена. Всі студенти встають, як і мій сусід. Він вже спускається вниз, а я читаю:

“Краще б ти погодилася. Я завжди отримую бажане. Завжди”. 

Усім приємного читання!