Згадала, що не ділилася з вами цією красою від Яни Цахес. Виправляюся :)

Сверр та Берточка інколи проводять свої вечори в темному підземеллі ^^

Ця сцена описана в романі "Уламки"

— Виходь, — звелів суворо, і полум’я свічки сіпнулося, як від удару.

Темрява слухняно розступилася, випускаючи тендітне дівча, одягнене в темно-синю оксамитову сукню. Дівчинка покірно наблизилася й зупинилася біля сходів, безневинно опустивши очі. Втім, Сверра ця хибна покірність ні краплі не зворушила — дівчинка характером пішла в матір, а жінки з роду Брігг відрізнялися крутою натурою й неприборканою волею.

Дівчинка хитнула головою, з акуратно покладеної зачіски вибилося неслухняне темне пасмо і впало на чоло.

— Батьку, — не підводячи очей, тихо промовила Берта і присіла в реверансі.

— Пізня година не час для прогулянок для юних леді, — відчитав її Сверр і відвернувся, даючи зрозуміти, що не має наміру сперечатися і йти на поступки. На нього чекав довгий і кропіткий процес переміщення енергії уламка в накопичувач, і Сверру не хотілося витрачати жодної хвилини дорогоцінного часу.

— Мені не спиться. Тіні знову шепочуться й лякають. Якщо дозволите, я тут побуду. Я не заважатиму, обіцяю. Просто… подивлюся.

Берта схлипнула й обійняла себе за плечі, ніби намагаючись захиститися, а потім, мабуть, згадавши правила пристойності, опустила руки, ховаючи долоні в складках спідниці. Будь-кого таке прохання зворушило б. Будь-кого, але Сверр чудово вивчив доньку. Тому, навіть не обернувшись, кинув через плече:

— Не сьогодні. Йди в ліжко.

Напевно, варто було б дозволити їй залишитися. Дозволити подивитися, а можливо й навчити Берту парі заклять. Адже їй уже шість, і настав час розвивати її дар. Потрібно проводити з донькою більше часу, передати досвід і знання, стати справжнім батьком, а не просто лордом, якого вона бачить від сили двічі на місяць.

Неначе прочитавши його думки, Берта сумно зітхнула. Прошелестіла спідницями надто дорослої для маленької дівчинки сукні. Сверр обернувся й додав м’якше:

— Ходи сюди.

Берта слухняно наблизилася, на її обличчі застигла воскова маска смиренності. Коли вона навчилася носити їх, ці маски? Сверр не пам’ятав. Наслідуючи поведінку матері, Берта чудово вміла зобразити саме те, що хотіли бачити. І навчилася отримувати з цього зиск.

Більше краси в моєму інстаграмі: https://www.instagram.com/zlatasoloveywriter/

Доєднуйтесь!