Суботня знижка❤️

Привіт, мої любі❤️❤️❤️

Сьогодні на мою книгу "За законами жанру" діє знижка❤️

"– Чекай тут. Дякую, що нагадав. Зараз. Одну хвилинку, ти лише не йди нікуди, добре? – вона схопила валізу, що стояла у кутку та зачинилася із нею у ванній. Вона що на примірку побігла? Вийде у ній? Вирішивши, що це черговий її знак, схопив пляшку та взявши на столику келихи, налив у них вино. Після чого сів на край ліжка, очікуючи коли Люда вийде. Але щось було не так. Руки, що лежали на колінах видавали моє незрозуміле хвилювання, тож вставши я подумав, що доречніше буде лягти. Так, що у цьому такого? Я просто.. втомився і вирішив лягти. Ідеальний та головне, цілком природний варіант. Вилізши на ліжко, я підклав подушку та спершись на руку, поглянув на двері ванної, що все ще залишалися зачиненими. Може взяти келих? Ну так.. ненавʼязливо та розслаблено. І запропонувати їй приєднатися? Ледь не перевернувши його, я таки спромігся взяти його у руки, але тепер лежати стало не зручно. Покривало, яким було застелене ліжко збилось, а сорочка надто натягнулась. Хрін з ним. Поставивши келих назад на тумбочку, уже не зміг так зручно лягти. Вирішивши, що це взагалі абсурдна ідея, встав та пересів у крісло, що стояло під вікном. Якраз у цей час Люда відчинила двері та вийшла. На ній все ще була ця сама сукня, але у руках був якийсь пакунок, перемотаний стрічкою і з рожевим бантом. Що як там щось.. щось цікаве? Може там якісь листи до мене? Чи.. а що як вона полюбляє усілякі рольові ігри й там якась маска? Чи.. наручники? Ні, для наручників коробка явно завелика.

– Ось, – простягнувши мені пакунок, дівчина поглянула на ліжко, – А чому покривало збите і подушки примʼяті?

– Не знаю. Я.. зачепився і випадково упав, – вона перевела погляд на мене і скорчила невдоволену гримасу, – А що тут?"

І звісно, запрошую у мою новинку "Імперія брехні"❤️

Де Женя вже наворотила справ і ще навіть не знаючи до ладу чого від бідного Мирослава хоче, пішла на зустріч❤️

"Тепер головне не померти з сорому від того, що я повинна зробити.
– Слухаю, – поглядаючи на двері, роздумую чи клюне рибка. 
– Де ви?
– Я.. розумієте. Я не впевнена, що чиню правильно, – тріснувши себе по лобі, розумію, що акторка з мене ще гірша, ніж власниця таткової імперії, – Я гадаю, це все була помилка. Я дарма.. дарма сюди приїхала, – кидаю слухавку, закинувши вудку. Якщо не йолоп – то розчув, що я тут. 
Я знаю, що буде далі. Перша стадія – гнів. Далі буде торг. Саме на етапі торгу, татко завжди укладав найвигідніші угоди. Саме на цьому моменті люди ладні погодитись на все, аби не втратити нагоди. І я добре памʼятаю його уроки."

А також, залишаю вам візуалізацію нашої парочки❤️

І у Влади Холод та Марʼяни Долі сьогодні знижечка на їхню "Ставку на дружину", встигніть придбати за вигідною ціною❤️

Спокійних та мирних вам свят, бережіть себе та проводьте час з тими, кого любите❤️

До зустрічі на сторінках моїх книг❤️

З любовʼю, Дарина❤️