Хтось, може, в курсах, але хто ні, то півкіла лікбеза за півціни, і тільки сьогодні, бо гарно дощить. За дякую.

Нещодавно на практикумі з розбору новел на письменницькому інтенсиві розбирали деякі приклади недостатньої пропрацьовки текстів. Звучить нудно, але було надцікаво. Знаєте, з якого моменту?

Коли Любко Дереш - обдарована талантом читання поза рядків людина - сказав таку фразу: “Шукайте власні емоційні камертони”.  Шукайте власні. Свої. СВОЄ. Голос, ритм, хоббі, людей, буття.

Шукайте СЕБЕ.

І це не тільки до письменників. Коли я зустрічаюся з собою, то всередині вибухає сверхнова, така, що я дивуюся, така, что вражає мене до нутра. І я кажу собі: “то он воно як!”, “ТО ОН ЯКА Я!”

? Коли я справжня, то я - відьма.

? Коли ти справжній, то ти - ТВОРЕЦЬ.

І дотично до письменницьких митарств: коли автор відвертий з собою і читачами, то оповідь веде його до найпотаємніших страхів і до величезної любові. І ось там, в тій безодні криється щось непідробне, власне істинне, мінливе і цікаве, непорушне і вічне.

Неперевершений досвід, але і шлях до нього хвилюючий.