"Джоан наважилася зробити те, чого раніше дуже боялася — спробувала бути вільною. Вона сіла на мотоцикл і розтанула в світанку, не підозрюючи, що ця смілива подорож подарує, на які питання дасть відповідь і хто зустріне її на шляху до свободи".

***

Цю історію я написала дуже давно. Як закінчила інститут. Тоді я була переповнена враженнями після навчання, бо багато волонтерила як соціальний працівник. Довелося зустріти багато цікавих людей, побачити непрості долі різних верств населення, почути історії, які й досі не можу забути. Моє навчання було пов'язане з соціальною роботою, соціологією та психологією. І коли я отримала диплом, з'явилася ідея написати історію, в якій можна підсумувати свої знання й отриманий досвіт під час навчання. Але цей роман так і загубився у столі, потрапивши на "Острів забутих чернеток" (хто читав цей твір, зрозуміє, про що я).

Та сьогодні я знову повертаюся до нього. Перечитуючи, відчуваю ностальгію, адже пройшло вже майже 15 років з того часу, як я разом із Джоан вирушила в цю подорож. Багато чого забулося, тому читала чернетку з запалом, наче вперше. У цьому великий плюс історій, які автор знаходить через певний час: бачиш більше, редагувати легше, а головне - помічаєш час, який пройшов з першого дня початку твору. Стиль змінився, думки теж і погляд на життя вже теж інший. Ніби порівнюєш себе молодого й трішки вже помандрувавшого. :) Корисно й цікаво.

Цей роман не лише про почуття двох. Це історія багатьох людей з різними проблемами. Це погляд на суспільство, наше оточення та нас самих.

У творі немає конкретних відповідей. Я такий же мандрівник, як і ми всі, тому не можу повчати. Але я можу запропонувати подорож із питаннями та варіантами відповідей, щоб кожен зміг подумати, побачити й відчути своє сам.

Тому запрошую долучитися до цієї подорожі!

Нехай вона принесе правильні запитання та

подарує корисні відповіді!

МІЙ ТЕЛЕГРАМ-КАНАЛ