От що кажуть щодо плану спеціалісти-літературознавці.
План це по суті короткий зміст твору. Його написання дає автору розуміння цілей та задач, впорядковує структуру тексту, зберігає його ритм і темп. Завдяки плану окремі елементи твору краще осмислюються.
В план можна включити:
короткий опис всіх глав разом з ключовими епізодами;
сюжетні повороти;
описи героїв;
фінал книги.
Та це ж нудно, скажете ви. Ми пишемо практично онлайн і публікуємося, не відходячи від каси! Наші герої живуть своїм життям, вони не потребують жодного плану!
Згодна, так працювати цікавіше. Я теж люблю відпускати героїв у вільне плавання, коли кожна їх дія виникає з попередньої, але…
Хоч якісь намітки робити варто. Вони допомагають уникнути дуже розповсюдженої помилки, коли письменник захоплюється описом другорядних персонажів, забуваючи про головних. В результаті другорядні перехоплюють увагу читача, сюжет викривляється і провисає, а книга виходить рваною і сумбурною.
Щоб уникнути цього я намічаю основні події прямо в тексті, а потім просто відповідаю на питання, розкриваючи тему. Так план можна змінювати, поповнювати і уточнювати по ходу роботи.
Для прикладу наведу мої нотатки до роману СЕСТРА ХОДЖАТКА ТА ЗНАЙДА ДРАКОН:
знайомство Зої та Асіят;
розповідь Асіят про драконячі традиції;
ритуал прив'язки;
дорослішання Джоя;
перший візит Сандера і його наслідки;
історія Зої;
другий візит Сандера;
влаштування на новому місці;
підліткові прояви та їх подолання;
третій візит Сандера і його наслідки (кульмінація)...
Ну, і так далі аж до самого кінця.
Подібна схема не дає сюжету з'їхати в бік і значно прискорює написання, перекриваючи потік свідомості, який тут зовсім ні до чого.
А що ви думаєте з цього приводу? Якими методами користуєтесь?
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПлан - це зло. Принаймні для мене. Я пробувала планувати. Хоч трісни, не виходить. Бачу початок, кінець, кілька ключових моментів. Для мене настало осяяння, коли я прочитала книгу Наталії Дев'ятко по інтуїтивний метод написання. Це справді було щось) На той момент, коли я не знала, що такий метод існує, бо всі інші писали лише про конструкторський. Ключова теза: не планувати, а проживати. Не позиціонувати себе як всемогутнього творця, а лише, як очевидця, який записує події. Я створюю світ і задаю початкові обставини. Бачу кілька сцен. Але коли вони настануть? Як до них дійти??? А коли я доходжу до них, розумію, що герой не вчинить так, як я уявляла. Його характер став повніший і попереднє уявлення про його поведінку вже нелогічне. Ось він вчиняє так - а це все одно нелогічно. А, ні: просто я не взяла до уваги ту дрібнесеньку подію п'ять розділів назад - а якщо розвинути її, то все логічно. Як уникнути роялів в кущах? Дописати до кінця, вернутись на початок - і розставити рушниці на них. Правда, я ще не публікувала впроцесник. Що буде коли справді публікувати в процесі написання і потім дописувати рушниці, не уявляю))
Лариса Бондарчук, Саме так)) І це таке магічне почуття. Саме тоді, коли герої хочуть вчинити інакше, відчуваєш їх достатньо повними)
Я пишу впроцесники завжди сьогодні на завтра. Уявляю світ, героїв, обставини, події і т.п. завжди чітко і ясно. В мене постійно складається враження, що книга сама себе пише, бо світ дозрів і прагне бути написаним. Ніколи не відчувала з цим проблем. Думаю, все залежить від особистості письменника - у всіх різні типи характерів і розуму. Це моя думка.
Лариса Бондарчук, Безумовно ми всі різні і до однієї і тієї ж мети можна йти різними шляхами. Головне в нашій справі - результат.
Так, план це нудно. )) І зайве. Ніколи їх не пишу і не планую писати. Все віддаю "на відкуп" Музу.)) Нехай творить і шаленіє без обмежень...
Маріанна Аріна, Ура! Знайшла однодумицю! І я не пишу і не планую))
План це те, що допоможе уникнути рояля в кущах
Оля Пасічник, Це досить розповсюджене явище, коли щось раптом береться невідомо звідки. Ще й саме в той момент коли треба.
Це дуже схоже на самий справжній план, а не на нотатки)
Я з самого початку обираю підтекст, який повинен бути у книзі, що я хочу донести усім цим. Потім вигадую початок історії і сам конфлікт. Ставлю для себе 3-5 основних пункти, які повинні бути в історії, і повільно до них рухаюся. А вже між цими пунктами вирішую ще 3-5 мілких проблем, які з'являються перед ГГ. І так до самого фіналу. Зазвичай фінал я не знаю до самого кінця. Та усі ці пункти тримаю в голові. В записи зазвичай йдуть імена різних героїв, опис, місце зустрічі і різні незначні деталі, які не потрібно тримати в голові для створення цілісного сюжету.
Дмитро Євтушенко, Дякую, що поділилися досвідом.
В основному тримаю в голові план до тієї чи іншої книги, але як підказує досвід - чиста імпровізація виходить набагато кращою) Ну як, план до тієї книги звісно є, але жоден з пунктиків не співпадає)))
Софія Вітерець, Кожен автор - індивідуальність. Ви зайвий раз підтверджуєте це. І це добре. Так цікавіше жити.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати