Великий шлях. Частина 1

Привіт всім, колегам та коліжанкам, читачам та читачкам, мене звати Олександр, я родом з міста, яке славиться працьовитими людьми, поганою екологією і червоними горобчиками, які порпаються в рудній пилюці. Спробуйте здогадатися що це за місто і напишіть про це в комантарях)

А тепер поговоримо трошки про мою (пробач, мене Боже!) книгу. Я маю певні амбіції як автор і хочу їх реалізувати саме тут. Книжка буде про нашого сучасника, який через певний збіг обставин потрапив в інший світ, де магія нікого не дивує, а боги ходять серед людей. Є таке твердження, що жанр "попаданці" (потраплянці?) з'явився саме як бажання реалізувати свою жагу до пригод і повернути життя в інший бік. Хто знає, можливо так воно і є.

Я і далі буду продовжувати знайомитися з вами і тішити продою. Підписуйтеся на мене, тисніть вподобайку моїй книжці і читайте хороші книжки. 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

У мене є підозра, що ваше місто, це - Чорнобиль)))

Дмитро Євтушенко, Ніт)

Інші блоги
Невеличкий привід для гордості, любов читачам)
Вітаю всіх вас)) І щиро дякую, обіймаю і цілую))) Цього недільного ранку у мене є привід порадіти за себе)) І свою книгу Вибір Місандеї це моя перша дитинка))) Вона має свої приємні успіхи))) І все це завдяки Вам❤️❤️❤️))) І
Що робити, коли авторові не спиться?☺️
Правильно! Відкривати ноутбук і йти з’ясовувати стосунки з власними героями. ☺️ Бо поки всі сплять, у моїй голові Яромир уже щось утнув, а Маша знову виводить його з рівноваги. І сюжет наполегливо вимагає продовження
Книга завершена. Новини і картинки
Вітаю)) Не мала Леся клопоту завершено. Зло подолано, чиїсь плани порушено, а чиїсь навпаки)) Коли колишній дістає так, що й похід вночі на кладовище здається не надто страшною прогулянкою, мабуть все-таки
Фамільяр-утікач. Коли закінчується терпіння
Після жорстокого нападу на Емільєна сімом аристократичним студентам доведеться назавжди запам’ятати просте правило: не варто чіпати фамільяра темного мага. Максимус де Вега приходить надто пізно, щоб запобігти
Коли магія стає пасткою
«Не тобі, ельфе, мене судити!..» У похмурих підземеллях, де кожен крок відлунює болем і смертю, Каліда робить свій вибір. Вона дарує свободу пораненому ельфу, але звичайне торкання перетворює визволення на небезпечну
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше