Доброго дня, мої любі

Пожартуємо сьогодні ввечері? ;))

Тоді заглядайте у завершений гумористичний та дуже гарячий роман

"Довгоочікуванний сюрприз під ялинкою"

Схопив по ходу вузенький рушник і пов'язав на стегна максимально низько. Так, щоб трималося буквально «на чесному слові» і майже нічого не прикривало.

– Чим зобов'язаний? – Пробасив він, різко відчинивши двері і похмуро глянувши на порушника ранкового спокою.

Сусідка, що стояла на порозі, навіть трохи відсахнулася назад і прибрала руку від кнопки дзвінка. Хлопнула очима, пройшлася по могутніх грудях Нікіти і сповзла поглядом униз, рівно до краю рушника.

– Нікіта, з твоєї квартири такий шум нещодавно долинав, ніби тут когось вбивали. – Видала вона завчасно заготовлену фразу, але не так впевнено, як мабуть планувалося раніше.

– Начебто всі живі. – посміхнувся він і сперся плечем об одвірок. – Сонечко, – крикнув голосніше, та так, що сусідка знову здригнулася, і спотворивши свій голос до навмисне-манірного, продовжив. – Ти там як? Дихаєш ще? Чи я тебе зовсім заїздив?

Костю спочатку кинуло в жар. Це Нік зараз до нього звертається? Тобто взяти і розсекретитися прямо отак одразу? Вже? Сьогодні? Від цього стало не по собі. Він шумно видихнув і спробував вгамувати серце, що заколотилося в грудях. Ще раз глибоко зітхнув. Що ж, може, так і краще.

Сміливості на те, щоб вийти до коридору все ж таки не вистачило. Але на інше…

– Живий-живий… – голосно і теж кривляючись відповів він, підтримуючи гру Нікіти. – Давай повертайся швидше. Я тут змерзну без тебе.

Нікіта розплився у задоволеній посмішці. Навіть такий варіант «камінг-ауту» Кості його цілком влаштував. Він ще вчора, розпаковуючи свій «подаруночок» і забираючи в душ, вирішив, що не квапитиме його в цьому питанні. Постарається бути терплячим. Наскільки це буде можливим. Перевівши погляд на приголомшену сусідку, яка дивилася всередину квартири, мабуть очікуючи на появу гостя, він кашлянув, повертаючи її увагу собі.

– Як бачите, шановна Галино Сергіївно, трупів у домі немає. Усі цілком живі та здорові. І навіть задоволені у всіх варіантах.

Сусідка дивилася на нього і чомусь не ворушилася.

– Ще питання будуть? – Запитав Нік жорсткіше, ніж планував.

Але ранкове вторгнення до його дому починало дратувати. Тим більше, що він швидше за все вже дозрів би на другий захід і зараз солодко любив би Костю, знову перевіряючи якість звукоізоляції стін будинку.

– Сором який… – пробубнила шокована сусідка.

– Та ви що?

Нікіта примружив очі та нахилив голову на бік. Та ще й живіт почухав, рівно над краєм рушника. І так вузька смужка тканини була ще й досить тонка. І тому не особливо приховувала розміри та контури того, чим Нікіту наділила природа.

Сусідка, як заворожена, стежила за рухом його руки і схоже промацувала поглядом усе недбало приховане рушником. Зненацька трохи почервоніла, коли зрозуміла, що Нікіта не зводить з неї саркастичного погляду.

ЖАРТУЄМО ІЗ ХЛОПЦЯМИ ТУТ...

Захоплюючого читання!

Ваша руда бестія ;))

ТГ-канал про мої книги на БУКНЕТІ