Вітаю, любі! 

Хочу запросити вас заглянути до емоційної та захопливої новинки від 

Рошаль Шантьє

“Його всупереч”

Анотація:

— Дивись, он він! Лісовський Дем'ян, — шепоче Саша Сомова, пальцем вказуючи на юнака біля спортивного авто. 

Лісовський… Дем'ян… 

Прізвище мені не знайоме, тільки ім'я. 

У моїй пам'яті воно все ще належить хлопцеві, якого я нарікала героєм. 

Тому, хто врятував мене від побиття, зберігши життя, а потім став моїм захисником. 

Тому, хто зрадив. Кинув. Забув, так і не виконавши дану мені клятву. 

Дем'ян. Ім'я зрадника, ім'я рятівника. 

Але це точно не він. Мій був Гончаров. 

Не він же, так?

У тексті є:

від ненависті до кохання

зустріч крізь роки

багатий хлопець і проста дівчина

Цікавий шматочок:

Ми надто близько. Я до нього близько. Настільки, що відчуваю подих на своїй щоці. Він пахне м'ятою та тютюном. Раніше він був вищий за мене, переконана, і зараз теж, якщо витягнеться на весь зріст. Зараз він сперся на двері своєї дорогої машини і це полегшує мені завдання.

Я простягаю руку. Вона тремтить, ніби я пробігла сотні кілометрів, але впевнена, адреналін би і тоді колотив мене менше. Зараз же моє дихання збите, що, здається, не відновити і я торкаюся крижаними пальчиками його гарячої щоки.

Спочатку трохи, тільки кінчиками, потім впевненіше і ще...

— Справжній... Це справді ти? Я з'їхала з глузду...

Видихаю. Він мовчить. Дивиться, не кліпаючи. Я провожу по скроні, окреслюю брову, спускаюся до губ. Там, трохи нижче, на підборідді, має бути шрам. Він дістався йому через мене. Відбивав.

Торкаюсь великим пальцем і очі мої, напевно, стають, наче блюдця. Тому що шрам є. Господи, моє серце зараз зупиниться, настільки воно калатає.

— Дем'яне… — як підтвердження, докір. Та що завгодно!

Заглядайте та діліться враженнями)))

Й нагадаю протягом сьогоднішнього дня діятиме знижка на мою книгу

“Кохання тут зайве”

Легкий весняний роман про кохання, яке підкрадається непомітно, але захоплює на все життя)))

Анотація:

З одного не обдуманого рішення моє життя перевернулося догори дриґом. Здавалося б проста справа і легкі гроші. Та коштувало мені це набагато дорожче. Понівечене серце, втрачений час і розбиті мрії… я погодилася зіграти дівчину свого шефа, потім дала згоду на фіктивний шлюб з ним же. Проте моя самовпевненість зіграла зі мною поганий жарт. Була впевнена, що в ніякому разі не закохаюся у свого вдаваного чоловіка, і що почуття мої під захистом. Та на жаль… я помилилася.

Мирного, весняного всім дня))) Сонечка й тепла)))