Його холодні пальці торкнулися моєї щоки та повитирали сльози. Це було так ніжно та люблячо. Закривши очі, я хотіла насолодитися цим моментом, дотиками, хоча б зараз. Хоча б на секунду відпустити ці почуття, які так і рвуться назовні. Зупинившись, він торкнувся мого підборіддя. Я відкрила очі. На обличчі промайнула легка посмішка. Він такий красивий. Його легка щетина так йому личила. А цей погляд, який поглинав тебе повністю, і ти розумієш, що більше нічого не потрібно. Ці закохані очі, та водночас повних болю та страждань. Ми мовчки дивилися один на одного. Хоча тут і все ясно без слів. Ми кохаємо один одного. До нестями кохаємо. Але… Це приречене кохання.