Сонечки, за вікном неймовірна мряка й дощ (принаймні в нас), але це не заважає створювати нам радість самостійно. Хто, як не ми? 

А в Насті й Дениса зі "Здавайся, сонце", неймовірна подія, то ж не зволікайте й переходьте за посиланням. 
традиційно, смачний кусь для апетиту)))

За ці кілька днів, що жили разом, раптом відчув, ніби вони вже стали однією великою родиною – бабуся з дідусем, старший син, що ніжно піклується про молодшу сестричку й батьки, які попри всі незгоди знаходять один в одному сили й любов. Принаймні так було для нього. Але як щодо Насті? Що вона думає про це? Навряд висміє – вже досить добре знає її, щоб стверджувати це, проте це геть не заспокоює.

Роздратовано мотнув головою. Годі! Він вже не той невпевнений у собі студент, який просто відступиться, бо друг виявився першим! Годі бігати від правди, інакше можна прокинутися у холодному ліжку самотнім стариганем і зрозуміти, що ніколи по-справжньому й не робив нічого задля власного щастя! Тільки нив та скиглив, що життя несправедливе!

І наче доля давала йому додатковий стусан, пісня підкинула потрібні слова:

- Я не знаю що в нас далі, знаю точно лиш одне:

Найсильніше слово в світі - слово «ми»!

Є нюанси і деталі,

Але як тут не крути,

Ідеальне співпадіння - я і ти.

Слухаємо та насолоджуємося)