Його всупереч - Приємна несподіванка. Признавайтеся - ви любите відкривати нові імена? Отак влетіти з розгону в книгу незнайомого автора і… Ага, отож. 

У мене буває - влетіти й вилетіти. Бо нема за що зачепитись. Ні за висмоктані з пальця обставини, ні за героїв, які несуть і творять якусь дічь. Наче вони за розвитком випускники дитсадка, наряджені в корони, офісні костюми чи сучасний або фентезійний одяг.

І грають в дитсадочку для розчулених батьків. Ті звісно не звернуть уваги на відсутність у дітлашні жодних мотивів, щоб діяти так, як змусив автор. Батькам все одно, що так не буває ні в житті, ні в казці. Бо то ж їхня кровиночка щось лопоче, умнічка така. 

А ми з вами не батьки ні героям, ні письменникам. Тому кажемо собі - та ну їх. Читатиму тільки знайомих і перевірених авторів.

Але все одно через якийсь час відкриваєш щось під незнайомим ніком, і на цей раз книга не відпускає. Бо там все, як треба.

Герої, що з перших сторінок викликають емпатію, обставини, і дії, за якими уже необхідно слідкувати й знати, як справи, що далі, та ну хто ж так робить, от же ж… і понеслося.

Це я про книгу авторки, яка ще і року не пробула на Букнеті, а уже має кілька цікавих історій, ще й дуже вправно написаних. І зараз хочу вам показати  новинку від неї. Тобто від Рошаль Шантьє “Його всупереч”

Тут героїня, яку одразу і поважаєш, і жалієш, і розумієш. І хочеш допомогти, бо того, що з нею коїться - нікому не побажаєш. І уже з’явився герой…

Так, годі спойлерів.

Бо буде не так цікаво слідкувати за поворотами сюжету )

Читати можна тут: https://booknet.ua/reader/iogo-vsuperech-b413926?c=4458249&p=1

До себе теж запрошую - на проду гарячої новинки - після 24:00 - ЗВЕДЕНИЙ- РОЗВЕДЕНИЙ https://booknet.ua/reader/zvedenii-rozvedenii-b414096?c=4458491

- Невже все так погано у батька в бізнесі?

- Найпоганіше те, що я не знаю. А він зараз не контролює нічого. Ідеальний момент, щоб декому все підгребти під себе, а батькові залишити самі борги.

- Налякав.

- Я і хотів налякати, мала. - він погладив мене по голові й зазирнув в очі, і я справді злякалася, що зараз не витримаю і признаюся йому. Признаюся, що страшно мені насправді одне. Що він мене ніколи не покохає.

- Нащо ти мене лякаєш, Платоне? - прошелестіла я пересохлим від хвилювання горлом. - Треба ж бути на позитиві, вірити в краще, все таке.

- Якщо мені просто здалося, то ти просто перелякаєшся. А якщо все погано - підготуєшся. Ми повинні впоратись. Я полюбе не дам тобі пропасти. Просто зараз не вийде лише бути на позитиві,  просто скласти руки й вірити в краще. 

-Ясно... - видихнула я.

- Не вішай носа. - він обійняв мене однією рукою, а другою щось набирав на ноуті. Не бачила що, бо все попливло перед очима і стало млосно. Боялася, що він це помітить, і одночасно хотіла, щоб помітив. 

Час — дивна штука, а життя — і ще дивовижніше. Якось там не так повернулися коліщатка чи гвинтики, і ось життя людські переплелися надто рано чи надто пізно. 

Рей Бредбері

Наші герої як раз в таких обставинах.

Що робити, як життя уже переплелися? 

Удавати родичів, незнайомців, мститися за те, що комусь від життя дістався жирний кусень пирога, а тобі суха скоринка?

Та що завгодно можна робити.

От тільки кожен і кожна вчинять так, як можуть тільки вони.

Бо люди різні й живі.

То тільки вирізані з картону ляльки роблять все, як треба і як скаже автор.

А коли герої справжні, то і вип’ють гіркого зілля від життя, і нароблять помилок. Своїх, власних. Розчулять нас, розсердять і насмішать. І вихід зайдуть теж власний. Але знайдуть обов’язково.

Саме за це ми їх і любимо. Саме тому і читаємо гарні історії, чи не так?