Ласкаво прошу

- Ознайомся з новим розкладом, - голос її був спокійний та впевнений. - Відсьогодні тобі прийдеться багато працювати.

- Не вгадала, - мовив Ліам до дівчини, але все ж оком кинув на список та швидко пробігся по ньому, за деякий час відкинувши листок так, що той плавно опустився додолу, де і був підібраний Марах, аби зайві очі не побачили його змісту. - В мене є свій розклад, і в нього не входить нічого з того, що тут написано. Піро!

- Так, пане, - підійшов помічник ближче.

- Що у нас за планом? – перепитав далі, розігруючи перед дівчиною виставу, адже добре знав, що на ного чекає попереду.

- Ви хотіли відвідати бордель, що нещодавно відкрив свої двері для відвідувачів, - зі знанням справи та з особливим ентузіазмом відповів Піро, ніби від зубів відбивав добре завчений текст.

- Правильно, - для загальної атмосфери, Ліам навіть пальцями клацнув у повітрі, на перед схвалюючи цей варіант, а далі, поправивши шкіряний камзол безрукавку, направився до сходів, не чекаючи нікого.

Таіра тільки очі прикрила томно, адже з роками навчилася контролювати гнів в середині. Одягнувши намальовану посмішку, вона послідувала за ним тінню, рівноцінно так, як і обіцяла Тодей Бару Прайму, відкинувши гордість та упередження.

- Ти не можеш собі дозволити бути настільки необачним, щоб у відкриту відвідувати притон розпусти, - порівнявшись плечем з наступником, вона напрочуд спокійно озвучувала своє бачення справ, ніби не сварила за подібну неприйнятну для спадкоємця трону поведінку, а просто попереджала. - Ти син Прайма. Якщо хочеш подібної розваги, вибери собі наложницю серед прислуги, або з наближених до трону. Ніхто тобі й слова не скаже, - продовжувала спокійно говорити на цю тему, розуміючи, що чоловічі потреби все ж треба задовольняти, але їх можна задовольняти з меншою шкодою для трону.

- Хм, - протягнув Ліам демонстративно. – Дай подумати, - навіть зупинився, зробивши вигляд, що він зараз знаходиться у важливих роздумах та згодом, заглядаючи в очі новому раднику, озвучив свою відповідь: – Ні. Я тобі вже пропонував таку роль і ти відмовилася, а інша мені не потрібна, тож вважай, що це твоя провина, бо ти не змогла задовольнити потреби спадкоємця. - Кліпнув оком грайливо та зірвавшись, продовжив свій шлях, вже спускаючись сходами, аби швидше покинути стіни алькасару.

- Ведеш себе, як хлопчисько, - не здавалася дівчина. Зовсім скоро наздогнавши красеня, якого готова була вбити та не показувала цього.

- Піро, ти щось чув? – гукнув чоловік до білявого. - Не можу зрозуміти, але щось зудить над вухом.

Читати з початку