Вітаю усіх красунь))

Сьогодні було відкрито передплату на другу книгу з циклу Happy end, а саме

Йому призначена - безплатно

Йому призначена 2 - передплата 39 грн

*ціна діє 2 тижні, далі вона збільшиться. 

з продажу піде 10% на допомогу ЗСУ! 

Тож можу сміливо сказати, що ви купуєте не лише книгу, а й допомагаєте нашій армії наближати перемогу! Наша підтримка потрібна хлопцям 24/7, бо вони теж не відпочивають.

Я вдячна усім, хто вже придбав передплату)) Ви неймовірні))Щиро дякую за підтримку))) 

*Уривок з нової глави:

— Відійди, — хрипло промовляю. Намагаюся наказувати, але голос тремтить.

Дим забивається у ніс, запах алкоголю змушує шлунок бунтувати.

— Моя хороша, як же я маю відійти від тебе? Ти — моя оплата. Мій трофей. — вкрадливо промовляє.

Не звертаю уваги.Уважно проглядаю усіх чоловіків за його спиною. Хочу відшукати брата. Він повинен бути десь тут. Повинен допомогти. Але Захара ніде не видно. Про всяк випадок дістаю з сумки телефон максимально непомітно та тисну кнопку sos. До брата я не збиралася їхати у супроводі охорони, але на виході попередила одного з них, щоб були напоготові, про всяк випадок.

— Кого шукаєш? — масляно запитує.

— Яка тобі різниця? — гиркаю. Ховаю телефон у сумку. Агресія завжди найкраще діяла, як захист від страхів. — Пропусти!

— Не хочу, — облапує мене жаб'ячими очима. Хапає за руку, я не встигаю зреагувати хоч якось, як опиняюся у кільці його рук. — Борг буде віддано так, як я бажаю, кицю. Не очікував, що так швидко, але чим це не дарунок долі?

Не можу повірити в те, що відбувається. Ненавиджу себе за довірливість Захару. Невже він причетний до нашої випадкової зустрічі? Потрібно було викликати його до себе, а не мчати на всіх парах невідомо куди. Залишається одне — тягнути час.

Нестеренко веде мене, притискаючи до власного липкого тіла, крізь натовп. Всім байдуже. Ніхто не звертає уваги на нас. Нікого не бентежить, що якийсь чоловік закрив рота дівчині долонею і буквально волочить по підлозі, а вона опирається. Цей дім пороку швидше за все бачив і не таке.