В моєму ідеальному світі письменниці початківця був такий план: кожен тиждень стабільно викладаю розділ.

Спокійно перечитую написане, дописую, редагую, публікую і кажу собі яка я молодець. Потім я собі купляю кіндер і щаслива біжу на вихідні, щоб розгрузити мозок.

АЛЕ

Життя воно не завжди "за розкладом" і я не взяла до уваги те, що не все може йти добре і легко.

Тому цей понеділок мене добряче вдарив по обличчю й бив боляче, поки я не розридалася, гучно й нестриманно. І солоденька ложка меду, яка все ж зі мою трапилася в цей день, була на смак гіркою.

І от середина тижня, я все ще на тривозі і мене поки не дуже відпускає, відчуваю себе жахливо, виглядаю відповідно до внутрішнього стану і ніяки блискітни не скривають синців під очима та втомлений погляд. В мене відсутнє бажання взаємодіяти з людьми, сідати писати, вчити фінську і взагалі виходити з квартири. Та мені кожен день треба вставати вранці і жити це життя, бо запасного в кишені немає.

Сподіваюся у вас все добре і ваш тиждень почався з приємного❤️