Вітаю мої любі! Хто читає "Кропиву для мільйонера" помітив, що вона добігає до кінця! А отже саме час познайомитись з новими героями і новою історією! 

Ми з Юліаною Бойлук готуємо для вас чуттєву і емоційну книгу! Я дуже потішена що наша співпраця породжує вже четверту історію! 

Нижче уривочок:

Біля воріт садочку як завжди стоять автомобілі батьків. Я їх обходжу, не звертаючи уваги, що дверцята сріблястого джипу відчиняються. 

- Марта! - з подивом чую своє ім'я. Повертаюсь на звук. Чоловік мені не знайомий. 

Кидається в очі його зріст. Він справжній велет супроти моїх метр п'ятдесят п'ять. Широкий в плечах, з статурою атлета. Здається сорочка на його біцепсах може тріснути в будь-яку мить. Обличчя вольове, безперечно мужньо-красиве. Високі вилиці, прямий ніс, темні брови, пом'якшують його різкість лише довгі пухнасті вії. Він невмолимо схожий на когось знайомого і близького. 

Розумію, що занадто довго розглядаю незнайомця. Він теж ніби прицінюється до мене. 

- Ви до мене зверталися? - питаю, коли мовчання вже стає нестерпним.

- Ти забрала дещо моє, - каже він.

- Не пам'ятаю, щоб я вас взагалі десь зустрічала, - мене дуже сильно бентежить те, що він мене знає. Хто він, красунчик з обкладинки журналу і очима темними як смертний гріх? - Тому ваша фраза дивно звучить. Що такого  я могла у вас взяти? 

- Її, - кивок за паркан, де видно як з іншими дітлахами грається Леся. 

Серце моє ніби крижаніє. До горла підкочує важка грудка. Я машинально хитаю головою. 

- Вона тільки моя. Офіційно. 

- Це ми ще побачимо, - голос незнайомця ріже нерви як скальпелем. 

Тож запрошую підписатись на наші з Юлею сторінки, щоб не пропустити початок цієї книги.

Також звертаю вагу що сьогдні у мене діє знижка на книгу "Це моя дитина". Купуйте з вигодою.

Обіймаю.