З гумором про найгарячіше ;))

Доброго вечора, любі читачі!

Перший, найскладніший день тижня добігає кінця

Можна зітхнути із полегшенням і трохи гумору почитати.

Гаряченького... ;))

"СОЛОДЕНЬКИЙ ПАМПУШОК ТА БОС-ЛАСУНЧИК"

Неслухняні руки він звісно одразу ж прибрав від недоторканої «п’ятої точки» директора. Ще й перелякатися встиг не на жарт. Кому з босів сподобається, що підлеглий без дозволу і так нахабно його обмацує?

Ну майже одразу прибрав. От саме тоді, коли до нього дійшло де його руки опинилися. Але до того моменту встиг спрацювати первісний інстинкт трохи пожмакати те, що потрапило під руку. Та й відпускати ті пружні сідниці чомусь дуже не хотілося. Але…

Даня задер голову догори та перелякано поглянув босу в очі.

– Вибачте, будь ласка… – голос йому зрадив і вдалося лише зовсім смішно щось пропищати.

Кисню в легенях вистачило лише на ці кілька слів. А коли помітив, як красномовно бос задер свої красиві брови, то і серце в Дані забуло як битися.

Це ж був Ярослав Олександрович. Ні, не так… Сам ЯРОСЛАВ ОЛЕКСАНДРОВИЧ. Чоловік, про якого Даня міг лише мріяти. Здалеку і на відстані. Красивий, сильний, розумний, харизматичний і… недосяжний. До того ж ще й натурал.

Так, до всього комплекту незграбності і пухкенького тіла, далекого від ідеалу, Дані дісталася і… нетрадиційна орієнтація. «КОМБО», як висловився його друг Ваня, співчутливо похитавши головою.

Чужі пальці лагідно пройшлися по скроні, спустилися до підборіддя. Погладили його, і Даня майже схлипнув від інтимності цього дотику.

– З тобою все гаразд? – голос Ярослава, як лагідне марево, обіймав і заспокоював.

Даня мовчав, бо не міг вимовити жодного слова. Всі сили йшли на те, щоб хоч трохи стримувати свою гостру реакцію на шефа.

– Ти виглядаєш так, наче зомлієш зараз. – знову прозвучав такий спокусливий голос.

Пальці спустилися нижче і підхопили краплю води, що лоскотно бігла по шиї. Воріт сорочки відтягнули, розстібнули кілька ґудзиків. Але Дані здалося, що він майже голий стоїть перед шефом.

До оголеної ділянки шкіри торкнулися рушником, мимоволі чи навмисно погладивши пальцями яремну вену, яка зараз шалено пульсувала. І Даня затремтів ще більше.

– І що це тут за кучеряве мишеня закопалося в старих документах? – почув він над самісіньким вухом іронічний голос, який змусив серце шалено забитися в грудях.

Різко розвернувся і хіба що носом знову не врізався в груди Ярослава.

– Ви? Ви вже повернулися? – прошепотів, бо в горлі одразу стало дуже сухо.

– Ні, то моя проекція зараз тебе змушує почервоніти. – розплився в посмішці Ярослав, здійнявши нею полохливих метеликів десь в районі сонячного сплетіння.

 Погляд шефа, зовсім не такий, яким має дивитися начальник на підлеглого, наче погладив Даню по носу, щоках, спустився до губ, трохи затримався там.

– Здається мені хтось обіцяв солоденьке? – облизнув свої губи він, а Даня хіба що тихо не застогнав від того як захотілося в цю мить їх поцілувати.

ДАЛІ ЧИТАЄМО ТУТ...

Захоплюючого читання!

Ваша руда бестія ;))

ТГ-канал про мої книги на БУКНЕТІ